 Мена – стародавнє місто
Археологічними дослідженнями виявлені залишки поселення доби бронзи (2000р. до н.е.), юхновської культури, старослов’янських поселень 1 – Vст., часів Київської Русі Х – Х111 ст., городище Х1 – Х11 ст., а також 7 курганів, серед яких «Юркова могила» Х1 – Х11ст.
Точна дата заснування міста і тепер є спірною серед істориків і краєзнавців. У дореволюційному «Энциклопедическом словаре» Брокгауза і Ефрона, у першому виданні УРЕ, в «Топонімічному словнику-довіднику Української РСР» М.Янка, згадках історика М.Семенова та інших джерелах називається 1066 рік за Лаврентіївським літописом.
Сама назва «Мена» (з наголосом на другому складі, зустручається «Міна») пов’язана з правовим терміном «мена», з обміном полонених, товарів, торгівлею. Від цього походить, мабуть, і назва колись повноводної (видно по залишках круч) річки Мена – судноплавного шляху до Десни і Дніпра. Через Мену йшов також давній торговельний сухопутний шлях на Чернігів, Курськ, Дон.
За часів польської шляхти у ХV11ст. в Мені була фортеця з земляним валом і стінами з дубових колод. Фортеця мала троє проїзних воріт, 12 башт. Фортеця стояла на березі річок Мена і Сидорівка, а з двох сторін навколо неї був викопаний рів. В Менській фортеці був замок польського воєводи Адама Киселя.
У період національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр. повстанці Мени і околиць розгромили замок Адама Киселя, вигнали польських ставлеників і влилися у військо Б. Хмельницького.
У 1654 р. Мена стала сотенним центром спочатку Ніжинського, а потім Чернігівського полку. Герб на печатці менської сотні являв собою щит з зображенням кургана з безсмертником на фоні зораного поля (поєднання безсмертної звитяжної слави і трудової ниви).
З приєднанням до складу Росії Мена з околицями у 1655 р. була дана царем у володіння Василя Золотаренка – брата дружини Б.Хмельницького Ганни. Відомо, що Менська сотня підтримала повстання Пушкаря, за що гетьман Іван Виговський штурмом оволодів містом з допомогою татарських, польських і сербських найманців і здійснив жорстоку розправу над жителями.
Меняни займалися землеробством, вирощували тютюн. Звідси приказка – «Мена – столиця тютюна». Мена мала Магдебурзьке право, підтверджене окремою грамотою царського уряду в 1660 р., магістратуру й ратушу. В місті діяли ковальський, шевський цехи, розвивалося гончарство, відомі були вироби золотаря О.Радкова. Жваво велася торгівля. На весняному ярмарку продавалось товарів на 5000 крб, збиралися ще 2-3 інших ярмарки. На ярмарки приїздили російські і білоруські купці. Два рази на тиждень, у четвер і неділю, в місті були великі базари. Мена також була великим торговим складським пунктом.
У жовтні 1708 року, коли передові частини шведських військ наближалися до Десни поблизу Макошина, менський сотник Гнат Васильович Сахновський організував оборону Мени і не пустив шведів і прибічників Мазепи в місто. За це цар Петро 1 дав Г.В.Сахновському «два сельца Величковку й Феськовку» без козаків. Оригінал грамоти Петра 1 і тогочасний портрет сотника Сахновського знаходиться в Сосницькому краєзнавчому музеї.
За переказами, сотник Сахновський сховав скарб у «Куту» біля Остречі в «коморі», яку залили водою річки Мена, прокопавши канал.
У ХV111 ст. Мена входила до Новгород-Сіверського намісництва, а з 1782 року – до Сосницького повіту Чернігівського намісництва, з 1797 р. стала волосним центром Малоросійської, а з 1802 року Чернігівськох губернії у складі Сосницького повіту.
У ХV111 ст. в Мені діяла козацька школа, з Х1Х ст. – парафіяльна, З 1868 Р. – двокласне міністерське училище.
Восени 1873 року, коли через Мену була прокладена залізниця, Мена стала станцією 111 класу.
Напередодні першої світової війни в Мені діяло кілька невеликих підприємств, два парові млини, маслобойня, майстерня з виготовлення упаковки скляної тари і сушарня для тютюну. Виготовлялись килими, плахти і рушники.
Було відкрито земські однокомплектні школи (1897, 1911 рр.) ремісниче училище, приватна жіноча прогімназія (1913р.). У 1916р .почала працювати гімназія, евакуйована з м.Калиш.
1917р. відмічений ростом політичної і громадської активності населення. Першого травня демонстранти з червоними прапорами, співом революційних пісень і закликами передати владу Радам та припинити війну вийшли до залізничної станції. Тут саме проходив поїзд Керенського. Демонстранти вимагали виходу Керенського з вагона, але поїзд рушив далі.
З весни до осені 1917р. часто було двовладдя. В листопаді – грудні була влада Центральної ради. В січні 1918р.з наближенням революційного загону Р.Берзіна, що просувався з Гомеля на Бахмач, в Мені робітники і майстри слюсарної майстерні, залізничники та біднота організували збройний виступ. Була встановлена радянська влада. В березні 1918р. Мену окуповують німецько-австрійські війська. В січні 1919р. вступають війська Таращанського полку під командуванням В.Н.Боженка. Відновлюється радянська влада.
З 1923 р. Мена – селище міського типу, райцентр Сновської, а з 1925 року Конотопської округи. З 1932 р. – райцентр Чернігівської області.
В 1922 р. в місті стверено першу сільськогосподарську артіль, в 1931 р. чотири колгоспи, в 1932 р. МТС. В 1924 р. споруджено електростанцію. Діяли тютюново-ферментний завод, коноплезавод.
Після громадянської війни працював дитячий будинок для безпритульних. В 30-і роки діяли дві початкові, семирічна і середня школи, 2 клуби, лікарня, диспансер. В 1934р. було відкрито кінотеатр. В 1939 р. почалася радіофікація.
У 1920 і 1931 роках Мену відвідав голова ВУЦВК Г.І.Петровський.
Під час німецько-фашистської окупації з осені 1942 р. в Мені діяла підпільна патріотична група.
З 1966 р. Мена стало містом. В ній діяли плодоконсервний, маслоробний, комбікормовий заводи, завод сигаретних фільтрів, хлібозавод, цех Чернігівської дослідно-експериментальної фабрики лозових виробів, елеватор, комбінат побутового обслуговування, три загальноосвітні, мкузична і спортивна школи, лікарня, Будинок культури, два клуби, три бібліотеки, кінотеатр, краєзнавчий музей. В 1976 р. було створено зоопарк. В 1979р. відкрито санаторій «Остреч», в 1990р. дитячий табір «Казковий».
За роки незалежності в місті відбулося ряд змін в соціально-економічному і культурному розвитку. Нині в місті діє 7 промислових підприємств, 2 сільськогосподарські підпиємства і одне фермерське господарство, 96 підприємств малого бізнесу. 720чол. займаються підприємнийькою діяльністю. В місті працює 3 ринки, 2 торгівельні майданчики, 45 магазинів, в т.ч. 34 – приватні.
Працює гімназія, загальноосвітня школа 1- 111 ступенів, три дитсадки, спортивна і музична школи, Станція юних техніків, районний Центр дитячої та юнацької творчості.
Функціонують районний Будинок культури, Центр культури і дозвілля молоді, два клуби, дві бібліотеки. При районному Будинку культури діє народний ансамбль пісні й танцю «Менщина».
Працює краєзнавчий музей, зоопарк. В 1993 р. відкрито Менську районну художню галерею, новий кінотеатр. |
