 Бахмацький район – один з найбільших у Чернігівській області, розташований у її східній частині
Межує з Борзнянським, Ічнянським, Коропським, Талалаївським районами Чернігівщини та Конотопським районом Сумської області.
Район утворений 7 березня 1923 року. Віддаленість від обласного центру залізницею – 153 км, шосейними шляхами – 145 км. Площа району – 1487,73 км2 .
Населення – 52,1 тис. чоловік, у т.ч. 24,8 тис. міського.
Населених пунктів – 82, в тому числі місто – 1, селищ міського типу – 2, сіл – 79. Місцевих рад – 24, серед них – 1 районна, 1 – міська, 2 – селищних, 20 – сільських. Поверхня – рівнинна.
Клімат – помірно-континентальний.
Ґрунти: чорноземи глибокі, малогумусні, лугові та лугочорноземні, темно-сірі опідзолені і торфоболотні.
Ліси займають 11914 га (8 % площі району).
Основні породи дерев: сосна, дуб, вільха, ясен, береза.
Площа водного дзеркала річок, озер, ставків – 1266 га.
Довжина річок – 182 км. Територією району протікають річки: Сейм, верхів’я Остра та Ромен (басейн річки Десни), Борзенка.
Корисні копалини: торф, суглинки, нафта.
На території району розташований гідрологічний заказник – болотний масив “Тиницько - Курінське”.
Основні промислові підприємства району: ЗАТ “Бахмачконсервмолоко”, ТОВ “Бахмачм’ясо”, ТОВ “Бахмачхліб”, пасажирське вагонне депо ст Бахмач, Бахмацька районна друкарня.
Сільськогосподарські угіддя займають 124 тис. га, з них ріллі – 96,8 тис. га, сіножатей – 18,2 тис. га, пасовищ – 9,0 тис. га.
Виробництвом сільськогосподарської продукції займаються 90 господарств, з яких 60 – фермерських та 30 – недержавної форми власності. Напрямок спеціалізації – зерново-бурячний з розвиненим тваринництвом.
Районний центр – місто Бахмач з населенням 19,2 тис. жителів є одним з найдревніших східнослов’янських поселень. Як укріплення містечко існувало вже у 1147 році (згадується в “Повісті временних літ”) і належало Чернігівському князівству, проте невдовзі було зруйноване разом з містами Виволож, Біла Вежа, Унежем (тепер села Сиволож, Біловежі та місто Ніжин) під час феодальних усобиць між князями Ольговичами Чернігівськими та Мстиславовичами Київськими.
У першій половині XVII століття на місці стародавнього Бахмача відроджується місто з цією ж назвою (в цей період виникли чи були відбудовані навколишні міста Ніжин, Конотоп, Батурин, Борзна, Ічня).
У 1648 році під час Визвольної війни під керівництвом Б.Хмельницького з жителів Бахмача було утворено сотню в складі Чернігівського полку.
З 1656 року Бахмач стає сотенниммістечком.
Наприкінці XVII – початку XVIIІ століття неподалік Бахмача гетьманом І.Мазепою збудовано палац і насаджено парк. У цій заміській резиденції подовгу гостювали “тайные друзья гетьмана, которых неудобно было показывать другим”. Сюди П.Орлик привозив єзуїта Зеленського з універсалом польського короля. У жовтні 1708 року Мазепа з цього палацу відсилає до Карла ХІІ Бистрицького із заявою: “прибывший до Бахмача сам публично на Евангелии Святом присягал, … что не для приватной своей пользы, но для общего добра целой отчизны и войска принял протекцию короля шведского”.
Подальші події цієї історії відомі. Бурхливий розвиток Бахмача почався після завершення будівництва в 1869 році Курсько - Київської та Любаво - Роменської (1873 рік) залізниць. Тоді ж було збудовано станцію і селище залізничників, яке поклало початок сучасному місту. З 1781 року Бахмач – волосне містечко Конотопського повіту Чернігівської губернії.
Офіційно статус міста Бахмач отримав у 1938 році.
Великих руйнувань зазнало місто в роки Великої Вітчизняної війни. Страшні дні окупації розпочались для бахмачан у вересні 1941 року і тривали довгих два роки. Вогненні дороги Великої Вітчизняної назавжди залишились у бронзі і граніті. На меморіальних плитах братських могил імена понад 7 тисяч бахмачан. 1150 воїнів - земляків нагороджені орденами і медалями, а п’ятеро з них – Жила Ф.М. (с. Бахмач), Яценко П.В. (смт Дмитрівка), Дубина П.П. (с. Рубанка), Брайко П.О. (с. Митченки), Кадун М.І. (смт Батурин) – удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Сьогодні Бахмач є важливим залізничним вузлом п’яти напрямків: московського, харківського, дніпропетровського, київського, мінського.
На території району розміщено 7 залізничних станцій Південної та Південно-Західної залізниць. А в міському парку культури та відпочинку діє ще одна – єдина в області дитяча залізниця протяжністю 1,5 км.
Шляхова мережа району становить 1071 км., 89 % населених пунктів зв’язані з райцентром дорогами з твердим покриттям.
Історія району багата славними сторінками.
Так, у с. Григорівці бував великий український поет Тарас Шевченко. Поблизу с. Фастівців знаходився маєток відомого російського художника М.М.Ге, де він і похований разом з дружиною.
З іменем видатного бджоляра, вченого і педагога П.І.Прокоповича пов’язані села Пальчики та Митченки, де були його пасіка та школа бджолярів.
Невеличке мальовниче село Матіївка над Сеймом дало шанувальникам української прози письменника Вілія Москальця.
У різні часи на Бахмаччині жили й працювали відомі українські письменники Бережний В.П., Кашка В.В., художник Яременко Г.Г., філософ Неволько Г.І.
Багато героїчних і трагічних подій української історії пов’язано з Батурином, колишньою гетьманською столицею Лівобережної України, що нині переживає період відродження. А неподалік Батурина над присеймівськими луками височіє дзвіниця Батуринського Свято-Миколаївського Крупицького монастиря, історія заснування якого сягає домонгольських часів. На території району налічується 75 пам’яток археології (поселення епохи бронзи, кургани), 81 – історії, 2 – монументального мистецтва.
В Батурині розташовані видатні пам’ятки архітектури: палац К.Розумовського (1799 - 1803 рр.), Воскресенська церква-усипальниця останнього українського гетьмана (1803 р.), будинок Кочубея ( XVII - XIX ст.). У с. Осіч знаходиться Батуринський Свято-Миколаївський Крупицький монастир (XVII-XIX ст.), Спасо - Преображенська трапезна церква (1803-1858 рр.).
Садиба та будинок зі скарбницею Кочубея (XVIIІ-XIX ст.) знаходиться в с. Тиниця. У цьому ж селі збереглася унікальна пам’ятка садово-паркового мистецтва – дендропарк. Мальовнича природа Присеймів’я, розвинена шляхова мережа, наявність цікавих історичних пам’яток приваблює на Бахмаччину численних гостей. Бахмацька земле…
В історії славній твоїй
Мов у крапельці море,
Відбилась історія древня й нова,
Звитяги і подвиги, радощі й горе –
Народу вкраїнського правда жива.
(Володимир Кашка) Фотографії |
