 На території Троїцького монастиря, на південь від Троїцького собору знаходиться Введенська трапезна церква, побудована в 1677 – 79 рр., ще до зведення головної споруди цього ансамблю – Троїцького собору.
Безстовпна трапезна є справжнім шедевром національного архітектурного стилю. Споруда трапезної – одна з найдавніших в групі пам’яток ХVІІ ст. Вплив цієї споруди на ряд інших пам’яток безсумнівний. Її планувальна структура повторена в трапезній Михайлівського монастиря в Києві. В інших випадках існують незначні відмінності, наприклад, в трапезній Видубицького монастиря. Але загальна схема і тут зберігається: до приміщення церкви із заходу примикає обідній зал, до нього в свою чергу примикають допоміжні приміщення для приготування їжі і зберігання продуктів.
Така ж схема в безстовпних трапезних Гамаліївського, Густинського та інших монастирських ансамблів. Церква, обідній зал, сіни розташовані в одну лінію, дякуючи чому одноповерховий корпус є витягнутим, а в плані являє собою прямокутник з виступами – розкріповками, довжиною 37,5 м. шириною в вузький частині 10 м., а в широкій – 17,5 м.
Особливістю композиції є те, що у церкві 2 бані, а не одна, як в більшості випадків. Тут підкупольний четверик за допомогою плоского парусу переходить в восьмерик, який конусоподібно звужуючись переходить в свою чергу в ліхтар, увінчаний главкою. В побудові внутрішнього простору використано прийоми, які йдуть від дерев’яної архітектури. Одна баня призначена для розміщення вівтаря, друга для тих, хто молиться. Подібна архітектура тим більш цікава, що в літературі виникла суперечка – чи існував взагалі в українській архітектурі тип двобанного храму.
Унікальним прикладом побудови інтер’єру в спорудах ХVІІ ст. є перекритий циліндричним склепінням зал трапезної. Виразність склепінчастого перекриття підкреслена розпалубками стрільчатої форми з профільованими нервюрами. Сучасні бані церкви мають придавлену форму, яка не відповідає формі внутрішнього простору. Можливо, вони були перебудовані після пожежі монастиря в 1731 р. Бані такої форми в І п. ХVІІІ ст. відомі в ряді інших пам’яток, наприклад, в церкві на Економічних воротах Києво-Печерської Лаври.
В характері пластичної обробки фасадів трапезної, безсумнівно, деякі риси схожості з пластикою будинку Лизогуба. Але принципова різниця в тому, що трапезна має чітко виражений головний фасад , чого немає в будинку Лизогуба. Енергійний вертикальний ритм головного фасаду, глибокі віконні отвори в товщі стін, характерні трикутні фронтончики над вікнами – все це дає враження великої гармонії. Головний фасад виділено виразним ритмом напівколонок, а церква вже має інший крок напівколонок. Архітектура сіней і підсобних приміщень носить скромний характер, плоскі пілястри не сильно виступають за поле стіни.
Таким чином, кожну частину цієї споруди – церкву, трапезний зал і підсобні приміщення вирішено по-різному, але при цьому збережено цільність і єдність споруди.
Цікаво, що в архітектурі трапезної є чимало рис типово російської архітектури. Перш за все, це відноситься до обрамлення віконних отворів і, взагалі, до характеру наружної пластики. Цей сплав російських і українських архітектурно-будівельних традицій народжував мажорні художні образи.
Через деякий час після спорудження церкви гетьман Іван Мазепа подарував іконостас, прикрашений його гербом.
Це був чотириярусний бароковий іконостас, центральна частина якого була підвищена і починаючи з другого ярусу ікони розташовувалися по вигнутій лінії, що трохи піднімалася до центру.
Але, нажаль, іконостас було знищено в 30-ті роки ХХ ст.
Іконостас, що знаходиться зараз у Введенській церкві зроблений в 1988 – 89 рр. до відкриття духовного училища регентів-псаломщиків 1 вересня 1989 року, адже Введенський храм відноситься до духовного училища і є «студентською» церквою: тут студенти проводять заняття, складають іспити. І в той же час це є трапезна церква.
Замовником іконостасу виступив митрополит Чернігівський і Ніжинський Антоній. Проект іконостасу розробив благочинний церков Чернігівського округу митрофорний протоієрей отець Анатолій Товстогон. Він же є і автором всіх іконостасних ікон, а також настінних розписів, що були виконані пізніше.
Те, що саме одна людина є автором проекту іконостасу і автором його ікон – це те саме вдале поєднання архітектури, різьблення і малярства, якого домагалися ще в давні часи і яке зменшує або навіть виключає можливість еклектичних рішень. Так, наприклад, зараз за кордоном заведено такий порядок, що іконостас планує архітектор храму чи маляр ікон.
Основа іконостасу виготовлена з дерева сосни, а різьблення – з дерева липи. Столярні роботи виконав різьбяр Олексій Корець. Різьблення, колонки і рами ікон зразу ж були позолочені. Цю роботу виконав позолотник Савченко Микола Іванович. Тло іконостасу пофарбоване білою і частково червоною фарбою.
Іконостас 4-х ярусний. Але ці яруси неповні, хоча загальний канон збережено І-й ярус знизу – намісний. В центрі знаходяться Царські врата, на яких розміщено композицію «Благовіщення» і зображення 4-х євангелістів.
Справа від Царських врат – ікона «Спасителя», зліва – «Богоматір з немовлям», далі справа – південні дияконські врата з іконою «Архангел Гаврііл».
Крайні ікони: справа «Введення до храму» - храмова ікона, присвячена одному з двунадесятих свят, якому відповідно присвячений головний і єдиний престол храму і відповідно сам храм, а зліва – ікона «Апостол Іоан».
Таким чином, в І-му місцевому ряді знаходиться всього 12 ікон: 6 великих і 6 маленьких на царських вратах.
Над царськими вратами знаходиться ікона «Тайна Вечеря», що входить до другого ярусу, в якому лише 3 ікони: окрім «Тайної вечері» ще «Різдво Христово» і «Різдво Богородиці».
Таким чином, в іконостасі Введенського храму святковий ярус став другим, замість третього згідно канону.
Над святковим ярусом знаходиться третій ярус – апостольсько-святительський або просто апостольський. Згідно канону, в центрі повинна бути ікона І. Христа. Дійсно, в центрі знаходиться ікона «Воскресіння І. Христа» - точна копія такої ж ікони з іконостасу Троїцького собору, а по обидві сторони 4 ікони з зображенням апостолів: по три на кожній іконі (12 апостолів).
Окремо, зліва і справа, ніби об’єднуючи ці два яруси: деісусний і святковий, знаходяться 2 великі ікони: «Іоан і Анна» та «Марія Магдалина і апостол Павло».
4-й ярус в іконостасах – пророчеський, повинен включати в себе зображення старозавітних пророків. Цей ярус о. Анатолій скомпонував довільно. В центрі знаходиться ікона «Цар слави», зліва – «Богоматір з немовлям» і «Пророк Ілля»; справа – «Іоанн Хреститель», «Пророк Мойсей зі скрижалями». Ця схема нагадує схему ІV-го ярусу іконостасу Троїцького собору.
І окремо, ніби складаючи V-й ярус, знаходяться маленькі ікони: в центрі – зображення св. Духа у вигляді голуба, справа – зображення скрижалей.
Таким чином, Введенська церква є однією з найдавніших в групі чернігівських пам’яток ХVІІ ст., і являється дійсно шедевром національного архітектурного стилю. Вплив цієї споруди на ряд інших пам’яток безсумнівний.
|
