До проблеми становлення цілісної національної особистості - КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » До проблеми становлення цілісної національної особистості ((за творчістю М.Коцюбинського))
До проблеми становлення цілісної національної особистості
Майшев Дата: П'ятниця, 10-Лют-12, 00:48 | Повідомлення # 1
Головний адміністратор
Група: Адміністрація
Повідомлень: 179
Репутація: 5 []
Статус: відпочиває
До проблеми становлення цілісної національної особистості
(за творчістю М.Коцюбинського)


Завданням сьогоднішньої вітчизняної освіти є формування такої молоді, яка, маючи необхідні знання, навички й компетентності, буде здатною робити свій духовно-світоглядний вибір, розвиватиме здібності й обдарування настільки, щоб якомога повніше реалізувати себе як цілісну духовну особистість. А це означає розкритися в усій повноті своїх індивідуальних визначеностей, аби відчувати світ як дещо ціле, цілісне й нероз’ємне.
Формами осягнення світу й людини споконвіків є естетична й моральна свідомість. Вони впливають на становлення характеру й зумовлюють поведінку, вчинки, громадянський поступ національної особистості. Недаремно народна мудрість стверджує: «У всіх починаннях найголовнішим є моральний аспект». Тож для формування цілісної особистості надзвичайно важливим є поєднання раціонального та емоційного, свідомого з інтуїтивним, гармонійний розвиток естетичної, почуттєвої й моральної сфер виховання.
Відповідно до розробленої нами словникової дефініції [цитуємо за авторським джерелом: Словник-довідник «Література в національному вимірі»], цілісна національна особистість (далі Ц.н.о.)– це конкретна людина з погляду її етнічного походження, культури, виховання, моральної сутності, особливостей поведінки, характеру, ментальності, вчинків і т. ін., яка відчуває себе на рівні нації й здатна до активної діяльності в ім’я неї [6; 82].
У психології термін Ц.н.о. вживають для позначення складних аспектів мотивації, емоцій і поведінки національної особистості.
Художня література володіє здатністю висвітлювати цей матеріал неповторно яскравими художніми барвами. Так, у творчості видатного земляка, письменника-гуманіста Михайла Михайловича Коцюбинського головними засобами вираження народних дум і прагнень є глибокий психологізм і тонкий ліризм, загострена увага до художньої деталі, проникнення в таїну людських настроїв і почуттів. Його емоційне, естетично насичене образне Слово правдиво відображає всю широчінь духовної культури народу, правила та норми поведінки, які були прийняті тогочасним суспільством для врегулювання взаємостосунків людей, глибини утвердження їхнього буття й набуття на цій основі мудрості власного життєвого досвіду. Недаремно з його художніх творів легко запам’ятовуються й постають як живі образи Остапа й Соломії («Дорогою ціною»), Івана й Марічки («Тіні забутих предків»), Семена Ворона («Ціпов’яз»), Замфіра й Маріори («Для загального добра»), Раїси Левицької («Лялечка»), Алі й Фатьми («На камені»), ліричного героя з етюда «Цвіт яблуні», сліпої Естерки («Він іде») та ін.
Теоретично розглянути модель Ц.н.о. допоможе й знання філософії, де естетичне, національне й етичне, моральне, співвідносяться як макрокосм і мікрокосм, взаємодоповнюючи одне одного, як істина й добро. Естетичне при цьому охоплює весь навколишній світ, етичне - лише внутрішній світ людини. У відповідності з цим, естетична свідомість стосується світу в цілому, включаючи й людину.
Отже, цілісною формою свідомості є естетична свідомість, ґрунтована на почутті, на ставленні до людей і до світу. Вона ґрунтується, як доведено досвідом, на рідних національних цінностях, оберегах, що зазвичай вбираються й засвоюються людиною ще з молоком матері. За будь-яких умов цілісну особистість формує вся повнота суспільної культури, але в першу чергу і, мабуть, переважно мистецтво та література як один із його видів. Існуючі тут зв'язки між естетичним і художнім аспектами настільки тісні, що недарма свого часу естетичне виховання зводилось до художнього.
Сучасна учнівська молодь - свого роду феномен перехідного часу. Роки перебудови й неусталеності, своєрідної трансформації призвели до фактичної відсутності загальноприйнятих і загальноприйнятних норм і цінностей. Нищівна критика, що на протязі цих років змела колишні моральні (добрі чи погані) й ідейні (реальні чи ілюзорні) норми, виконала свою місію: розчистила місце для нової, іншої, системи цінностей, точок відліку добра і зла. Але де черпати в сьогоденні ці витоки? Доступні учням культурні заходи (реально - це телепередачі, відеофільми, комп’ютерні ігри) не є високим мистецтвом а переважно – витвори шоу-бізнеса, бо театр, музеї, виставки та ін. культурні заклади вони відвідують лише зрідка. Покладаючись лише на такі засоби виховання, ми ризикуємо втратити спадкоємність національної культури в межах кількох поколінь. А замість національної ідеї (як основи естетичного виховання) отримати сурогатні витвори з культом сили й зла. Звідси: нагальною є необхідність формування естетичної та морально-етичної свідомості нашої молоді на кращих високохудожніх класичних творах національної літератури. У цьому – надзвичайна актуальність висвітлюваної проблеми.
За програмою 12-річного навчання творчість М.М. Коцюбинського вивчається у 8-му й у 10–му класах. При цьому восьмикласникові треба навчитись аналізувати образ, розповідати про почуття героїв, висловлювати своє розуміння їхніх вчинків, розвивати естетичний смак, вміння бачити красу й досконалість художнього слова. А десятикласникові, окрім цього, - розпізнавати глибокий психологізм у змалюванні образів, пояснювати символи, використані у творі, розкривати особливості світобачення героїв, їхню роль. Спільним для обох вікових паралелей є вироблення вміння аналізувати літературні твори з усіма їх компонентами, розпізнавати роль і сенс кольорів, звуків, значеннєвих смислів слова як мовної одиниці тексту, коментувати загальнолюдські та національні цінності. Усе це так чи інакше стосується проблеми становлення цілісної національної особистості.
Природньо, що це завдання включає й методичну підготовку вчителя, яка вимагає використання сучасних видів, методів, форм, прийомів навчальної діяльності та врахування індивідуально-вікових потреб учнів. З інтерактивних технологій найбільш прийнятними для старшокласників є, на нашу думку, методи «Прес», «Коло ідей», «Займи позицію», «Інтерв’ю», «Ажурна пилка»; методи проблемного навчання: частково-пошуковий, дослідницький, проблемного викладу; із форм уроків: урок-диспут, урок-спостереження, урок-відкриття. Цікавими й продуктивними є уроки з використанням комп’ютерних технологій, бінарні уроки. Урізноманітнюють урок-лекцію (-семінар) поєднання слова й наочності, прийом театралізації уривка з літературного твору. Радимо також як один із ефективних засобів навчання використовувати «тематичний словничок». Зокрема, за творчістю М. Коцюбинського, він міститиме такі терміни, поняття й концепти як вільнолюбність, дух січового братерства, традиції, смак перемоги, пісня волі, українська земля, козацтво, моя душа, світ як казка, рід (родина), свідомість, природа та ін.
Таким чином, винесені для вивчення в школі програмні твори М. Коцюбинського вимагають від учителя ретельної підготовки й осучасненої подачі дорогоцінного художнього матеріалу.
На сьогодні в літературознавчій та методичній літературі наявна велика кількість наукових розвідок за творчістю М. Коцюбинського, подані різні підходи до її вивчення. Не вдаючись до детального їх аналізу, зупинимось лиш на тих моментах, які стосуються даної проблеми та є обов’язковими для становлення цілісної особистості засобами української мови й літератури.
Коло художніх текстів для обов’язкового та позакласного вивчення, окреслене діючими програмами, охоплює такі твори, як «Тіні забутих предків», «Дорогою ціною», «Intermezzo» (для обов’язкового вивчення) та «Цвіт яблуні», «Хвала життю», «На острові», «Під мінаретами», «Сміх», «Сон», «Дебют», «В дорозі», «Коні не винні» (для позакласного читання). Вони містять украй важливу з виховної точки зору народознавчу тематику, проблеми народної моралі, які здатні впливати на формування світогляду й характеру сучасної молоді, корегувати їхні вчинки.
Так, наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» гуцули-номади, горяни з багатою фантазією та своєрідною психікою, показані письменником саме через органічний зв’язок із природою, поганськими віруваннями, звичаями, обрядами. Адже гуцул як глибокий язичник проводить своє життя аж до самої смерті у боротьбі зі злими духами, які населяють ліси, гори та води. «На святий вечір Іван був завжди в дивнім настрої. Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно, неначе службу божу служив. Обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом» [1; 445].
Так само живить уяву горян незбагненний світ потойбіччя:
«І коли так молились, Іван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марічка, а душі нагло померлих невидимо сідають на лави.
- Продуй перше, ніж маєш сісти! – вимагала від Івана Палагна.
Але він знав і без неї. Старанно продмухував місце на лаві, щоб не привалить яку душу, і засідав до вечері…
На Маланки до маржини у загороду приходив сам бог» [1; 446].
Глибокий пантеїзм героїв М. Коцюбинського – це й наслідок їх світосприймання через систему народних звичаїв, традицій, обрядів, віками узвичаєні побут і мораль, які благодатно впливають на людську душу. Використовуючи систему українських національних вірувань про злих духів (демонів), що виникла на основі первісної віри наших пращурів, автор розкриває світоглядні уявлення українців, які включають різних демонічних істот: як лісовик, польовик, водяник, болотяник, земляний дух, русалка польова, водяна, лісова (мавка, нявка), повітрулі та ін. Це – результат оживлення, одухотворення та обожествлення явищ і реалій природного середовища, в якому живуть герої, яке вони органічно відчувають і здатні забезпечити його гармонію. У моральному відношенні цей матеріал допомагає нам згадати й належно оцінити сучасну екологічну катастрофу, яка стосується вже однаково всіх землян.
Заповітні ідеали українців, як волелюбність, мужність, гідність, патріотизм постають у повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Вона не лише розвиває естетичні смаки, вчить бачити красу, а й переконує в тому, що їх варто відстоювати навіть такою дорогою ціною, якою заплатили її герої: «…хоч дорогою ціною … здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок…».
Волелюбність – одна з провідних рис характеру українців. А характер, як відомо, включається в особистість і розглядається як її підструктура. У такий спосіб, на нашу думку, через осмислення моральної сутності, особливостей поведінки та вчинків героїв варто вивчати цей твір за програмою 8 класу.
Розглядаючи в 10 класі психологічну новелу М. Коцюбинського «Іntermezzo», звертаємо посилену увагу на засоби імпресіоністичного письма, які допомогли письменникові зобразити героя–митця в час його найглибшої кризи – душевної втоми. Проникнення в це відчуття, а отже, й розуміння внутрішнього світу, психологічного стану ліричного героя – це і є, на нашу думку, моральне виховання.
Учитель може розширити цю тематику ще й за рахунок уроків літератури рідного краю. Уважаємо за доцільне розглянути в старших класах вершинний не лише в художньому, а й у моральному плані твір М. Коцюбинського «Що записано в книгу життя», в якому піднято надзвичайно пекучу проблему взаємин старшого й молодшого поколінь. Розв’язується вона через характеристику моральних якостей героїв твору.
«Старе мусить вмирати, молоде жити. Так все на світі. Старе листя спадає, молоде наростає», - так міркує Потап, якого облягли думки «ліниві, спутані, темні, як клубок хмар, і лиш інколи щось ясне їх розривало». Але думає так спокійно-зважено не про кого-небудь - про свою рідну матір: «Нажилась стара, а вмерти не може. Прохає смерті – не дає бог. Хіба гріх помогти?» Адже «вся земля у гріху».
І ось уже син везе свою матір назустріч смерті.
Вибрав місце для матері у старому гаю, під дубом, і проказав: «Тут добре буде». «Краще, ніж в церкві!» - подумав. «Наніс сюди сіна, зробив для мами ложе і поклав стару навзнаки».
Біле мереживо гілок, глибока тиша, яка обснувала гай, чисті сніги немов розпрозорюють те, що сталося. Наш вітчизняний художній досвід майже не фіксує таких випадків дикого, варварського поховання людей заживо. Згадаймо лиш японський фільм «Легенда про Наройаму» з подібним сюжетом. Але то – чужі, східні традиції…
Що ж сталося з Потапом? Куди поділись його почуття, моральні, духовні й душевні якості? Невже їх навіки заглушило саме середовище, соціальний лад, постійні нестачі, фізичний голод??? Адже ця нічим не вгамовувана потреба настирливо зринає як найдорожчий образ в його тьмяніючій підсвідомості то з висоти дитячих літ («Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи»), то вихоплюючись у майбутнє зримими відчуттями картин маминого похорону: («Смачно парує страва. «Випийте, свате, за душу небіжки…Хай буде царство небесне.. » Пече горілка в горлі і в животі…).
Та як би там не було, моральну катастрофу герой відчуває й сам, хоч і підсвідомо, й завдяки лише спонтанним психо-фізичним відчуттям: «йому зробилось душно», «щось холодне залоскотало під грудьми», «скулився ввесь»…Голод і недостатнє моральне опертя доводять до того, що, навіть думаючи «про гріх, про душу, про молитви церковні, християнські звичаї», Потап водночас весь перебуває на уявному поховальному частуванні й мимоволі поринає у «свято і радість живого тіла».
Повною протилежністю героєві виступає мати. Добра, душевна, любляча, вона, як могла, намагалась до останнього допомагати в хаті. Її міцно любила й постійно обсідала дітвора, «як п’ятеро горобців жовторотих». Цілий ряд цікавих очей дивився в рот бабі: «Розкажіть казку»…
А коли вже перестала ходити, - жаліла зозулястеньку курку. Простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу.
За те «ну й діставалося ж курці. Її били по спині, аж вона присідала, виганяли назад у сіни і кляли…
Краще б закляли бабу. Може б, скоріше померла» (красномовне свідчення гнітючої напруги й відчуження).
Навіть останнім проханням баби було: «Не ріжте зозулястої курки…вона буде нестися… З напівзгаслого ока у баби стікала сльоза». Як своєрідна ознака доброти, співчуття, милосердя сльоза залишається невід’ємною рисою мами, світиться крізь її образ, зливається з ним воєдино. Бо коли думки героя знов побігли назад, він уявив, як вона «лежить в гаю самотня, на холоднім ложі, як підстрелений птах, дивиться в небо крізь сльози».
Кінцева частина твору викликає неоднозначне прочитання:
Тоді він раптом піднявся на санях, подивився вперед, озирнувсь назад себе і завернув круто коняку:
- Ньо-оо, стерво!
І понісся в туман, серед клаптів збитого снігу, що викидала на нього коняка, назад, по бабу…»
Трагедію зіпсованої моралі, згубний вплив її на людське суспільство, увесь жах того, що сталося, лаконічно підкреслює той же самий зимовий пейзаж. Тільки тепер це не чисті й білі сніги як символ духовної святості, а «клапті збитого снігу», що нагадують різновеликі купи людського горя крізь навислий над селом туман злиднів, нещастя, безпросвітного життя.
Твір сприймається, як застереження всім майбутнім поколінням: людське завжди має залишатись у людині, оберігати її душу, врівноважувати й тримати на світі. Утрата загальнолюдського в душі людини – це вже її духовна смерть як цілісної національної особистості.
Про зосередження уваги письменника на психологічних колізіях свідчать і картини, що змальовують славнозвісну любов українців до праці, домашнього тепла й затишку:
«Помивши посуд після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч. Біле шитво вкрило їй коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В її хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивилися гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику як військо» [М. Коцюбинський, «На віру»].
Думки, почуття й настрій персонажа тут подані через інтер’єр (опис української хати). Він поглиблює наше уявлення про ментальність, характер українців, їх поглиблений естетизм.
Отже, життєвий досвід М. Коцюбинського, глибоке знання ним людської психології, письменницький талант допомогли йому змалювати такі яскраві картини людського життя, які хвилюють нас і сьогодні. Особливу увагу автор звертав на формування людського характеру, становлення національної особистості. При цьому з незмінною повагою ставився до національного й загальнолюдського в усіх його виявах. Завдяки цьому твори великого класика містять величезний націєтворчий потенціал і мають неоціненне значення для реалізації в сьогоднішній Україні невідкладних навчально-виховних потреб.

Людмила Лобода,
м. Чернігів

Література.

1. Коцюбинський М. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1974. – 510 с.
2. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті // Освіта України. – 2002. – 23 квітня. - №33. – С.5
3. Державна Національна програма «Освіта» (Україна ХХ1 століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62с.
4. Концепція національного виховання // Освіта. – 1994. - 26 жовтня. – С. 5-12.
5. Проект. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Київ. 2004. // Освіта України. - №94 (590). - 3 грудня 2004. – С. 6-10.
6. Лобода Л.В. Література і Нація – сторінками нового словника-довідника концептів. // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007.- №7. – С. 82-96.

Матеріали науково-практичної конференції «Феномен Михайла Коцюбинського у художніх вимірах українства», що відбулася в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського 16-17 вересня 2009 р.
http://kotsubinsky.org


інформаційна служба
 
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » До проблеми становлення цілісної національної особистості ((за творчістю М.Коцюбинського))
Сторінка 1 з 11
Пошук:
Гаряча лінія