Михайло Коцюбинський «Fata morgana»... - КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » Михайло Коцюбинський «Fata morgana»... (...трагедія і парадокси)
Михайло Коцюбинський «Fata morgana»...
Майшев Дата: П'ятниця, 10-Лют-12, 00:54 | Повідомлення # 1
Головний адміністратор
Група: Адміністрація
Повідомлень: 179
Репутація: 5 []
Статус: відпочиває
Михайло Коцюбинський «Fata morgana»:
Трагедія і парадокси


Михайло Михайлович Коцюбинський, можливо, один з найменш досліджених, а скоріше, менш за всіх зрозумілий письменник в нашій літературі, хоч багато критиків приділяли йому увагу.
Йому весь час «наклеювали» і продовжують «наклеювати» безапеляційні соціальні, політичні і літературознавчі ярлики.
Як можна людину, яку без тіні іронії, називали «справжнім європейцем», і це не тільки за манеру поведінки, вишуканість в одязі, а за різноманітність інтересів, широкий світогляд і образ мислення затискувати у вузенькі рамки поверхових уявлень про нього. «…У нас Ви найбільший європеєць щодо змісту та ідеї». В.Бирчак. (З листа до М.Коцюбинського). [9; 53]
М.М.Коцюбинський був не декларативним, а справжнім патріотом, він дійсно любив свій народ, і йому «боліло» все те, про що пізніше написав Микола Вороний: «Нехай наша нація, наш народ український увійде в ряди справді культурних народів, нехай сей народ буде високоморальний, гуманний, благородний і духовно красивий. Нехай інші народи, дивлячись на те, з почуттям високої пошани промовлятимуть слова «Україна», «українці». [1]
Доказ тому – неодноразове перебування Михайла Михайловича в Європі, де він у середовищі багаточисельних, різномовних, різноплемінних, висококультурних людей, не відчував своєї національної «меншовартості» (яку тепер чомусь намагаються втлумачити нашому народу). Він завжди відчував себе рівним серед рівних.
В листі до О.М.Горького (22.IХ.1910 р.) М.Коцюбинський писав: «чувствую себя неважно, мне только и хорошо на Капри. Впечатления от каприйской природы и от людей так гармонично сливается и так благотворно действуют на мою психику, что положительно оздоравливают меня». [7;70]
Кожне перебування на цьому чудовому острові не тільки поліпшувало стан здоров’я письменника, але ще більше зближувало М.Коцюбинського з М.Горьким і його оточенням «Вже коли я сів на італійський пароход в Одесі, забув я і свою слабість, і втому, і сіре чернігівське життя».[7; 47]
Його вабила Європа: в першу чергу висока культура і ставлення європейців до своєї історії і культури, і організоване побутове життя – законослухняність, чистота на вулицях, гарні дороги.
1910 рік був примітний для Коцюбинського тим, що він підписав контракт з видавництвом «Знание» на видання своїх творів російською мовою, на тих же умовах, що й інші автори.
В листі до перекладача Михайла Могилянського М.Коцюбинський пише: «Показалося, що вони давно збиралися поговорити зі мною про видання, бо давно вже хотіли видати книжку» [7; 63].
Вибір оповідань був на смак письменника. Першим він вибрав повість «Fata morgana». Мабуть, це було не випадково. Повість «Fata morgana» Коцюбинський написав, пройшовши певні етапи соціального, творчого і громадського самовизначення. Революція в Російській імперії сколихнула весь світ і М.М.Коцюбинський теж не був осторонь суспільно-політичного життя. Навіть деякий час перебував в Українській соціал-демократичній партії. Про що писав у своїй біографії Микола Вороний: «Коли заснувалася зрештою (з моєю безпосередньою участю) Українська соціал-демократична робітнича партія (з 1905 р.) то я, Коцюбинський і Лариса Косач (Леся Українка) становили в ній так звану «літературну секцію».[2; 615]
А ось уривок з документів ГЖУ: «УРП в г.г. Нежине, Глухове и Чернигове, центр, которой находится в Киеве. Она существует около 4-х лет и стремится к отделению Малороссии и полнокровного малороссийского наречия без существующих нынче ограничений, деятельность её выразилась в отчетный период в распространении преступных воззваний на малорусском языке среди крестьянского населения, которое попутно возбуждается и против существующего порядка.
Главными деятелями в партии состоят: …, М.М.Коцюбинский, Ольга Андриевская, Николай Вороный, Левицкая-Шкуркина, учит. Гаврилей и др.».[4; 52]
Нема сумніву, що працюючи у відділі сільськогосподарської статистики, Коцюбинський мав «з перших рук» інформацію про події в селах (сам їздив по селах, одержував дописи сільських кореспондентів), читав публіцистичну літературу: Лассаля, Каутського, Леніна (останнього – «Нужды деревни» («До сільської бідноти», яка поряд з іншими є у списку рекомендованої літератури для кореспондентів оціночного бюро).[3; мб.962] До речі, одним зі складачів списку був М.М.Коцюбинський (Не треба зараз штучно виключати письменника із контексту реальної дійсності: часу і подій).
У листі до Альфреда Єнсена від 28.ХІ.1909 р. Коцюбинський пише: «Я теперь занят большой работой. Пишу повесть под заглавием «Fata morgana», в которой будет изображена жизнь нашей деревни во время последней революции, а также подавление крестьян, потерявших надежды. Первая часть этой повести (дореволюционный период) напечатана еще в 1904 г., две последние части будут обширнее».[6; 160]
В іншому листі до Є.Чикаленка (2.І.1910 р.): «Пишу продовження «Fata morgana». Це буде частина друга. Хочеться змалювати село за часів революції і аграрних рухів. Є думка написати і третю частину – «заспокоєння» та «здичіння села в останні часи».[6; 161]
Що ж об’єктивно відбувалося на селі в ті часи?
Після того, як було скасоване кріпосне право, селяни звільнилися від панщини. Були розповсюджені сільські земельні общини, які мали юридичне право власності. Селянам були надані наділи землі, але без дозволу цих общин селяни не могли вільно розпоряджатися своїми наділами. Ті з селян, які не могли обробляти свої наділи (за відсутністю коней, реманенту) віддавали їх в оренду, що все одно не звільняло їх від податків. Така система общинно-земельного устрою в деякій мірі дозволяла виживати найменше забезпеченим господарствам.
Але за словами В.І.Леніна: «…Повної свободи піти з громади, повної свободи розпорядитися як завугодно своєю землею селянин і тепер не має». [8; 321].
Щоб якось утримати маленькі господарства, влада запровадила кругову поруку при сплаті податків.
Неврожай 1901 р. став основною причиною селянських виступів 1902 р. Окремі виступи селян перетворилися на масовий аграрний бунт, в якому взяли участь більше 250 тис. людей. Було ясно, що общинне землекористування віджило себе, воно блокувало ініціативу селян і гальмувало розвиток сільського господарства у всій імперії. Однак, законопроект, запропонований І Державною Думою (членом якої був і депутат від Чернігова, юрист І.Л.Шраг), який передбачав викуп землі у приватних власників, а потім передачу її селянам, не було розглянуто через розпуск Думи у липня 1906 р. (вона проіснувала всього 72 дні).
Тобто був втрачений шанс перебудови села, який дозволив би самим селянам вирішувати: переходити їм до приватного чи кооперативного господарювання. Голова ради міністрів П.О.Столипін стояв за міцне селянство і проведення з цією метою гнучкої аграрної реформи. Тому він провів через Думу кілька законів.
Закон від 9 листопада 1909 р. дав право усій сільській громаді переходити на хутори, це найбільше мало схвальний відгук в Україні, де населення було звичне до індивідуального господарства, до хуторів. Але у багатьох родин не було грошей викупити землю, через це вони почали покидати села та йти будь-куди на заробітки. У деяких селах поміщики та багаті селяни будували невеличкі фабрики, де працювали безземельні селяни, одержуючи копійки за важку працю.
Таким напівпролетарем став один з героїв «Fata morgan’и» Андрій Волик. «Живі гроші», хоч і малі давали йому відчуття якоїсь матеріальної впевненості і, в той же час відвернули від землі:
– …Коли чоловік працює, він мусить за те щось мати. А як земля мені нічого не дає…
–…. Ну, як земля нічого не дає – на чорта вона мені? Однаково мені, чи я наймит на своїй землі, чи на чужій. А все наймит». [5; 56]
Маланка, дружина Андрія, навпаки, всією душею, всіма генами приросла до землі, обожнює її, і навіть важка праця була їй в радість.
У повісті «Fata morgana» М.Коцюбинський на тлі масштабної картини подій, геніально висвітлив психологічно кожний індивідум, який вкупі уособлює те, що зараз вважають менталітетом нації.
Природно, письменник був на боці селян, які за свою вікову працю на землі були цілком безправні за всіма існуючими і неіснуючими законами.
В той же час він не у всьому сприймав і схвалював методи, які використовували селяни у боротьбі за ці права. Навіть засуджував. З деякою мірою іронії і обурення він пише: «…Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села. Ходили і піші. Застромляли сокиру за пояс, мішок під плече і тягли через поле в сусідні села по панське добро. Ночами по розгрузлих дорогах безперестанку котились наладновані хури мішками зерна, картоплі, цукру. Ті, що виходили піші, вертались кінно на панських конях, або гнали перед себе корову. На другий день висиплялись до півдня, і лиш по колесах, умазаних в кал, сусіди знали, що той чи інший їздив вночі на здобич.
Часом діти грались новими цяцьками, уламками пляшечок, ручками од дверей, або молодиця шила, на заздрість другим, розкішний очіпок з шматини, якою пани оббивають стільці».[5; 115]
Наведу ще один уривок.
«Люди наче забули свою щоденну роботу. Своє поле цікавило мало. Воно здавалось таким маленьким, мізерним, не вартим уваги і лежало облогом несіяне, неоране навіть».[5; 108]
Розглянемо ще декілька персонажів повісті.
Хома Гудзь. Все життя він провів серед тварин і сам почував себе твариною. Та чи тільки від свого низького соціального становища він завжди був всім незадоволений?
Перевернемо картинку. Уявімо собі на мить, що Хома Гудзь вельможний пан, чи зникла б куди його злість? Напевно, він був би дуже жорстоким паном, від якого його селяни потерпали б не менше, ніж він теперішній. М.М.Коцюбинський психологічно точно описує тип дуже нещасної людини, яка ворожа до всього світу, у якій би іпостасі вона не була.
“Таку злість у собі почуваю аж душа пашить... Як запече, як запече – так узяв би в руки довбню та й перебив би усіх.
Ходив би від хати до хати – та й по голові, та й по голові. Одного за те, що п’є людську кров, а другого – що не боронить. А потому підпалив би, щоб усе вогнем взялося та попелом розвіялось, щоб тільки лишились гола земля та ясне сонце”.[5; 56] Рефрен всіх його монологів “Бити і палити”.
В плані до твору, окремо характеризуючи своїх героїв, Коцюбинський пише про Марка Гущу “Соціаліст. Погромами нічого не вдієш, тільки організація і спільна робота поможуть ділу. ... Читає маніфест і пояснює. По його думці конфіскують, а не руйнують економію ... Націоналізація землі...” [5; 308]
Слово “соціаліст” за Коцюбинським зовсім не має негативного відтінку. Саме по собі це було прогресивне явище, що на той час охопило багато капіталістичних країн. Соціалістичні ідеї поділяли передові представники людства: Бернард Шоу, Альберт Ейнштейн, Герберт Уелс, Ромен Роллан, Нільс Бор та інші. (До речі, ці ідеї і зараз є в деяких країнах на Заході, і на Сході знаходять свій первісний зміст і з успіхом втілюються у життя).
Але у нас то зовсім інший спосіб життя, інші умови, інший менталітет. З цього приводу цікавий лист відомого статистика Олександра Русова до М.М.Коцюбинського ще від 2 лютого 1903 р. :
“... живемо навмання, а як прийдеться про побут своїх людей розмовляти, то й ліземо до Маркса або якого другого німця позичати абстрактних теорій, щоб під них підводити тії факти, яких і самі не знаємо”.[10; 80]
Але повернемося до нашого героя.
З характеристики Марка Гущі до твору: “Коли прибігає Гафійка і каже, що його хотять забити, і він не бачить круг себе товаришів – однодумців, що полякались, розуміє, що мало зроблено, що люди не готові. Не хоче марно гинути од руки рабів і тікає”.[5; 308]
Втікає, залишивши напризволяще долі людей, яких підбурював на цей бунт. Втікає, щоб знову десь піднімати народ на нові страйки, погроми поміщицьких маєтків, руйнуючи одночасно і будівлі, багато з яких мали, крім функціональної, історико-архітектурну цінність, винищуючи у деяких маєтках високохудожні культурні цінності.
Зовсім іншого плану Прокіп Кандзюба, якому автор, на мій погляд, більше симпатизує, порівняно з Марком Гущею.
Він більш поміркований, він господар, розумний організатор. Недаремно люди поважали його і вибрали “за ключника”. Навіть перед стратою він не втратив почуття гідності перед натовпом розлютованої зграї людожерів, на яку перетворилися його односельці, ті самі, які ще недавно заглядали йому у вічі і просили відміряти кращий шматок землі при розділі панського поля.
“Прокіп глянув навколо. Біля Підпари стояли Олекса Безик, Іван Короткий, Олександр Дейнека, дядько Панас.
Все однодумці:
- І ви проти мене? Що я зробив?
Вони мовчали. Рятунку не було”.[5; 139]
Ті ж самі люди, з якими поруч все життя прожили і Андрій Волик, і Прокіп Кандзюба, і Семен Мажуга, та інші страчені, мовчки з таємним задоволенням (“аби не мене”) дивились як на видовище – на люту розправу своїх над своїми. Люди стояли спокійні і байдужі. Вони вже зробили своє жертвоприношення.
Нагадаю: третя частина повісті мала мати тему “заспокоєння” та “здичіння” села в останні часи” (з листа М.Коцюбинського до Є.Чикаленка від 2.І.1910 р.)
Що мав на увазі М.М.Коцюбинський, що він передбачав?
На тлі політичних та економічних подій 1900-1910 рр. Коцюбинський зміг відібрати і відбудувати свою власну низку умовисновків цих подій і показати психологію людей, які по волі обставин попали у непередбачені ситуації.
Чи не символічно, що врятувалися Марко Гуща та Хома Гудзь?
У творі є певна стереотипізація, тобто це образи людей, якими користуються як штампами (напр.: збірні образи Андрія Волика, Хоми Гудзя, Панаса Кандзюби, Маланки, Марка Гущі та інш.), хоча ними не користуються як прикладами в літературі, на відміну від гоголевських Чичикова, Манілова, Плюшкіна, Коробочки, або Голохвастова з комедії М.Старицького “За двома зайцями”.
Але М.М.Коцюбинський у повісті “Фата моргана” поставив ще одне з одвічних філософських питань
“Де ж те добро, що перемагає зло?!”
Я думаю, що відповідь на це риторичне питання сам же М.Коцюбинський і дає у своїх творах, листуванні, спогадах сучасників.
Головний порятунок нації у великій культурі, гармонії розуму, природи і високої духовності людей, розвинуте почуття прекрасного і справедливого – все те, що так цінував, чого так прагнув завжди письменнник на своїй українській землі. Скільки століть ще знадобиться, щоб зрозуміти очевидне?!
Порівняємо. За визначенням сучасного соціолога Ентоні Гідденса, тільки повернення вектора розвитку до висококультурних і соціальних цінностей врятує людство від самознищення.

Тетяна Проніна,
м. Чернігів

Література

1. Вороний М.К. – Відділ рукописів І.Л. ім. Т.Г.Шевченка АН України, ф. 110, од.зб.29, № 2.
2. Вороний М.К. – Поезія, переклади, критика, публіцистика / Упорядкування і примітки Гундорової Т.І. – К.: Наукова думка, 1996. – 615 с.
3. «Каталогъ книгъ, предназначенных къ безплатной розсылки г.г. корреспондентомъ оциночно-статистического бюро Черниговского Губернского земства». –Типографія Губернського земства, 1906 р. –19 с. мб. 962. (Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.М.Коцюбинського).
4. Копії документів, знятих з фондів ГЖУ, д. 76, 52 с. (4 абзац) Чернігівський обласний архів.
5. Коцюбинський М.М. Твори: в 7 т. Т.3 / Упорядкування і примітки О.І.Гончара і С.П.Шмалій – К.: «Наукова думка», 1974. –428 с.
6. Коцюбинський М.М.Твори: в 7 т. Т.6. /Упорядкування і примітки О.І.Гончара і С.П. Шмалій – К.: Наукова думка, 1975. –311 с.
7. Коцюбинський М.М.Твори: в 7 т. Т.7. /Упорядкування і примітки О.І.Гончара і С.П. Шмалій – К.: Наукова думка, 1975. –415 с.
8. Ленін В.І. Твори: Т.6. «До сільської бідноти», – К. Державне видавництво політичної літератури УРСР, –1952. – 380 с.
9. Листи до Михайла Коцюбинського: В 4-х т., Т.І / Примітки В.Мазного – К., 2002 р. 367 с.
10. Листи до Михайла Коцюбинського: В 4-х т., Т.ІV / Примітки В.Мазного – К., 2003 р. 398 с.

Матеріали науково-практичної конференції «Феномен Михайла Коцюбинського у художніх вимірах українства», що відбулася в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського 16-17 вересня 2009 р.
http://kotsubinsky.org


інформаційна служба
 
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » Михайло Коцюбинський «Fata morgana»... (...трагедія і парадокси)
Сторінка 1 з 11
Пошук:
Гаряча лінія