 19 січня за новим стилем у православних церквах (6 січня — у католицьких) відмічається Хрещення, або Богоявлення — день, присвячений згадці про Хрещення Ісуса Христа у водах Йордану.
В православній церкві воно входить до числа великих Двонадесятих неперехідних свят. Напередодні свята, 18 січня, встановлений суворий піст.
А саме свято Хрещення Господнє — одне з найдавніших свят християнської церкви. Його встановлення відносять ще до часів апостолів. Давня назва свята — «Єпіфанія» — явлення, або «Теофанія» — Богоявлення.
Про Хрещення Господнє розповідається в усіх чотирьох Євангеліях (Матвій 3:13-17; Марк 1:9-11; Лука 3:21-23; пор. Іван 1:33-34). На 30-у році Свого життя, перед виходом на проповідь, Ісус прийшов на ріку Йордан, де Іван Хреститель, проповідуючи покаяння у гріхах, хрестив народ, і зажадав, щоб той хрестив Його. Коли Ісус Христос вийшов із води і молився, відкрились небеса, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:17).
Після хрещення Христа хрещення для людей, це не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світу як Христос, Син Божий. («Месія» по-єврейськи — те ж саме, що по-грецьки «Христос», тобто «Помазанник Божий»). Богоявлення відкрило нам велику Божественну тайну Святої Тройці. Тепер кожен, хто охрещується, стає причасником цієї тайни. Хрещення – це початок відновлення першопочаткового образу Божого в падшій людині. Велика тайна, що звершується в хрещенні, не відразу досягає наш розум. Хрещення робить нас єдиними з Христом, наче б то прививає нас до Нього. Під час хрещення у воді, джерелі нового життя, людина помирає для гріха і воскресає для Бога.
Слово «хрещаю», «хрещу» в перекладі з грецького означає «занурюю в воду». Не можна зрозуміти суті і важливості хрещення, не з’ясувавши раніше символічного і реального значення води в Старому Заповіті. Вода — початок життя. Саме з води походять всі живі істоти, і де нема води — там пустеля. Але вода ж може і руйнувати, і знищувати — як водою великого потопу Бог залив гріхи і зруйнував зло людське.
Свято Хрещення Господнього відзначається так само, як і свято Різдва Христового. Напередодні відправляються Царські часи, літургія Василія Великого і всенічне бдіння, яке починається великим повечір’ям.
В кінці богослужіння здійснюється перше освячення води. Цей давній обряд християнська традиція тісно пов’язувала з таїнством Євхаристії. Освячена вода, у грецькій мові носить назву «АГІАСМА», тобто велика «святиня». Водою все омивається і насичується, очищається і зрошується. Але не тільки цим обмежується значення води. Воно і в тому, що «Сам Творець всього — Христос — зійшов, як дощ, розлився, як річка, і хрестився в Йордані».
В день самого свята вода освячується в хрестовидній ополонці — «Йордані». Біля неї зазвичай з льоду роблять хреста висотою до 2 м. З церков здійснюється святкова хода для освячення води на природних водоймах, що називається «Хресним ходом на Йордан». Після молитви віруючі омиваються святою водою і беруть її з собою, з вірою в те, що ця вода володіє чудодійною силою. Хрещенська вода — це святиня, яка має бути в домі кожного православного християнина. ЇЇ бережно зберігають біля святих ікон.
Хрещенська вода, як і Святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце. Вважається, що вона відганяє злих духів — ось чому окроплюють святою водою домівки і всяку річ, яку освячують.
Віддавна в народі освячену на Водохреще, як в народі називають це свято, воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.
За давніми народними традиціями, до Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». І взагалі, до Хрещення протягом всіх свят жінки не ходили за водою, це мали робити лише чоловіки. Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум’яними.
Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Після цілого дня суворого посту, коли вже засяє вечірня зоря, сідають вечеряти. На стіл подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається ранкова трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, криницю, все обійстя.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості, щоб наблизити прихід весни.
В народі кажуть, та й синоптики підтверджують, що саме на Хрещення слід чекати найсильніших морозів, а потім температура повітря зазвичай починає підвищуватись. «Тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі» — казали про Хрещенські морози.
В цей день спостерігали за погодою, намагаючись передбачити врожай наступного літа.
Якщо на Водохреща день ясний — хліба будуть чисті, а якщо похмурий — буде у хлібі повно «сажки»; коли іде лапатий сніг — на врожай, а якщо похмуро — хліба буде вдосталь.
Вдень іде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.
А якщо сніг іде під час освячення води, то добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
|
