 Його роботи виставлялися в художніх галереях України, Росії, Хорватії, США, Франції, Норвегії, Фінляндії, Великобританії, Німеччини, Італії, Польщі.
15 листопада в Колегіумі на Валу відкривалась виставка картин Олександра Гнилицького. Експозицію представила донька майстра, художниця Ксенія Гнилицька.
Олександр Гнилицький належить до топ-п’ятірки української «нової хвилі», засновників та учасників ключових українських мистецьких течій. Він одним із перших почав експериментувати з відеоартом, але після експериментальних 1990-х, інсталяцій та відео у 2000-х повернувся до живопису. Надзвичайно цікаві не лише його роботи, а й внутрішній світ картин.
Продовжуючи знайомити глядача з новітньою історією українського мистецтва, Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» вперше представляє роботи Олександра Гнилицького (1961-2009), що охоплюють три десятиліття його творчості.
Олександр Гнилицький народився в Харкові в 1961 р. В 1980 р. закінчив Харківське державне художнє училище, факультет театрально-декораційного живопису. Навчався в Українській державній академії мистецтва в Києві.
Широкий загал почув про Гнилицького у зв’язку із участю в 52 Венеціанській бієннале. Ця виставка стала найвизначнішим виставковим майданчиком для аванґардистів всього світу. Українські митці виставлялися у Венеції ще з 20-х років минулого століття. Були там і Кричевський, і Бойчук (1928), і Тетяна Яблонська (1956).
Після тривалої перерви українці повернулися на славетну бієннале у 2000-их. А після того, як живопис та відеороботи Гнилицького були виставлені 2007 року в українському павільйоні, про Олександра гучно заговорили.
Останні роки життя Олександр Гнилицький проживав в Мюнхені, де працював дизайнером продукції для телебачення та кіно, а також митцем-коцептуалістом для анімації. Помер 1 листопада 2009 р. в Києві від раку шкіри
Для українського мистецтва Олександр Гнилицький став дійсно революційною особистістю, започаткувавши в 1990-х роках такі жанри, як інсталяція та відеоарт.
|
