 17 вересня, на початку нового театрального сезону, шанувальники чернігівського Молодіжного театру мали можливість подивитись чергову прем'єру - "Пігмаліон" - у постановці директора і художнього керівника театру, заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Касьянова.
На початку прем’єри у фойє театру відбулось відкриття виставки «Осінь – час гобеленів» молодої майстрині Ганни Вершиніної, яка буде експонуватися до початку жовтня.
Щодо самої прем'єри, то звернення "молодіжки" до п'єси Бернарда Шоу "Пігмаліон" не випадкове, адже ж основою репертуару театру були й лишаються кращі зразки світової й національної спадщини.
У "Пігмаліоні" Геннадія Касьянова як режисера, який вміє ненав’язливо підкреслити психологію взаємовідношень, передусім цікавить Людина, розкриття її характеру, внутрішнього світу в неординарних ситуаціях. Такою є Еліза Дулітл - героїня Бернарда Шоу, котра з вуличної квіткарки перетворюється на вишукану Леді завдяки всевладній силі любові...
Бернард Шоу — відомий англо-ірландський драматург, який написав свою п'єсу (точніше — «роман у п'яти діях») майже століття тому. Але твір настільки легко сприймається, що не відчуваєш цієї часової відстані. Ні герої, ні їхні проблеми, ні їхня мова не здаються старомодними чи незрозумілими. Навпаки, усе, що відбувається з героями, досить сучасно й актуально.
Бернард Шоу знайшов тему, яка, напевне, є вічною: як людина стає людиною. По суті, письменник саме цю проблему витяг на перший план та показав і тодішнім англійцям, і нам, що кожна людина має право на освіту, на розвиток таланту, на повагу інших людей. Якщо люди мають рівні права й можливості, то вони можуть розвивати себе, розкривати свої таланти та досягати вершин.
Саме такою дівчиною, яка чогось прагне, до чогось тягнеться, є Еліза Дуліттл (акторка Розалія Кучерова). Цю бідну вуличну квіткарку витяг із бруду не тільки професор Хіггінс (актор – Роман Покровський), який навчив її правильно розмовляти, але ще її власна праця, наполегливість, мрія. А мрія — це друге життя, як кажуть люди.
Еліза з'явилася перед глядачем і справді нечепурною, брудною «нетіпахою», недарма її професор неодноразово «ставить на своє місце». І тільки парі між професором та полковником Пікерінгом (актор - Валентин Макар) дає шанс квіткарці стати справжньою леді.
«А шо я такого сказала?», «Я поїду на ваших таксях додому!» — так запросто «балакає» Еліза. До речі, на початку автор їй навіть імені не дав — вона просто дівчина або квіткарка.
Але згодом вона починає змінюватися, перетворюватися на іншу людину, поступово стає особистістю. Акторам Молодіжного театру вдалося втілити цей задум Шоу.
Спочатку Еліза постає перед глядачами як лялька, і такою ж вона приходить до професора, щоб брати уроки. Лялька змінює одяг, поступово стає охайнішою, навчається поведінки, мови. І зрештою, після прийому на балу, де її прийняли за знатну особу, вона починає виходити зі своєї «соціальної маски». Еліза ніби скидає з себе личину, яку носила все своє життя, і народжується дівчина з власною думкою й гідністю. Спочатку ставишся до Елізи так само, як професор Хіггінс: без особливої поваги. Але поступово симпатії переходять до Елізи: вона багато працює. Режисер показав нам її внутрішній стан, її красу раніше, ніж це помітив Хіггінс.
Квіткарка прийшла до професора невмілою, нечепурною, але тепер усе змінилося. Ми стали її поважати. А от професор із першого призового місця опустився на останнє. Він не помітив, як пташенятко виросло й стало набагато кращим за свого вчителя. Професор продовжує поводитися так само, як і раніше, але тепер, на фоні поведінки Елізи-леді, він видається смішним. Еліза змінилася, стала особистістю. Тепер, вона має право на власну гідність і на те, щоб бути людиною. Адже багато хто з тогочасних англійців, серед яких жив Шоу, мали гарний розум, талант; багато бідних людей могли б зробити вдалу життєву кар'єру, але дорога в кращий світ була закритою. Бідняк мав бути бідняком, а всіма благами життя міг користуватися тільки аристократ. Бернард Шоу не побоявся заявити англійському суспільству, що жити за такими принципами — несправедливо.
Шоу продемонстрував на прикладі Елізи та її батька Альфреда Дуліттла (актор- Микола Пономаренко), що бідняки не менш талановиті. Кожна людина має від природи талант, але суспільство не створює умов для розвитку кожної особистості. Драматург, спираючись на давній класичний міф, зачепив болючі питання сучасності.
Театральне дійство «молодіжки» допомогло глибше усвідомити основну думку Бернарда Шоу: Еліза виросла, змінилася. Народилася нова людина. Так, народження особистості — справа нелегка. Але життя доводить: кожна людина — цінність. І людство багато втратить, якщо не дасть можливості кожній людині проявити свої таланти.
Актори стояли на сцені, а глядачі стояли в залі. Аплодували й нікуди не поспішали. Якісь нові відчуття з'явилися в цей момент... Можливо саме в той момент, в кожному з нас теж народилася часточка справжньої людини.
У виставі брали участь:
Еліза Дуліттл, квіткарка - Розалія Кучерова
Генрі Хіггінс, професор фонетики - Роман Покровський
Пікерінг, полковник - Валентин Макар
Місіс Гіггінс, мати професора - Юлія Матросова
Місіс Пірс, економка Хіггінса - Мирослава Витриховська
Альфред Дуліттл, батько Елізи – Микола Пономаренко
Місіс Ейнсфорд Хілл, гостя місіс Хіггінс - Тетяна Салдецька
Міс Клара Ейнсфорд Хілл, її дочка - Руслана Остапко
Фредді, син місіс Ейнсфорд Хілл - Олександр Чекмарьов
Той, що грає на волинці - Руслан Бугай
Художник-постановник вистави Людмила Ковальчук, яка дуже багато років співпрацює з театром.
Музичне рішення – заслужений діяч мистецтв Сергій Вовк, над пластикою працювала Олена Тіпалова.
Олександр МАЙШЕВ,
головне управління культури, туризму
і охорони культурної спадщини
Чернігівської облдержадміністрації
фото та відео: Олександр Майшев |
