Менський район. с. Стольне
Стольне – село, центр сільської ради, розташоване не обох берегах річкм Думниця – притоки Десни, за 24км від райцентру. За 7км від села проходить автошлях Чернігів – Новгород-Сіверський.
Місцевіть була заселена ще в давнину. В 1895 р. в селі було знайдено скарб римських монет 11 ст., а також виявлено городище, залишки поселення і курганний могильник періоду Київської Русі (1Х –Х111ст.).
Стольне, напевне, було засноване в період Київської Русі, Назва населеного пункту йде, очевидно, від того, що землі і поселення спочатку належали княжому столу.
В 1239р. поселення було повністю зруйноване татаро-монгольськими ордами хана Батия. Тільки в ХVст. воно почало відроджуватися, перебуваючи тоді в складі Великого князівства Литовського. Потім село перебувало під владою Росії і Польщі.
В червні 1648 р. селяни вигнали з села польських панів. В цьому ж році була створена Стольненська козацька сотня, яка входила до складу Чернігівського полку.
В 1614 р. в Стольному були зведені Преображенська і Покровська церкви, при них існували дві козацькі школи, богадільня. В 1660 р. універсалом Ю.Хмельницького Стольне було передано Ветхоріздв’яному Георгіївському монамтирю, що знаходився в Ніжині.
16 травня 1740 р. цариця Анна Іоанівна подарувала містечко Стольне Генеральному судді Малоросійської військової канцелярії великому землевласникові А.Я.Безбородьку.
З 1782 р. Стольне увійшло до складу Новгород-Сіверського намісництва, а з 1797 р. – у Волосківську Волость Сосницького повіту Малоросійської ( з 1802 р. Чернігівської ) губернії.
У кін. ХV111 ст. на замовлення О.А.Безбородька в Стольному було створено класицистичний садибно-парковий комплекс, ймовірно, за участю відомого архітектора Дж.Кваренгі. Фасад головного двоповерхового мурованого будинку прикрашали чотириколонні доричні портики. Головний вхід – чотири мідні гармати й ліхтарі. Напівкруглими переходами він поєднувався з двоповерховими флігелями. Ансамбль доповнювали башти. Обабіч в’їзду – Андріївська церква, парк, теплиці, ставок, оранжерея у вигляді невеликого купольного храму з чотириколонними портиками. На жаль, палац не зберігся.
В 1782р. споруджена Андріївська церква. Вона збудована в стилі класицизму над могилою батька О.А.Безбородька. Мурована, квадратна у плані, однобанна, одноапсидна, з’єднана переходом з двох’ярусною дзвіницею.
В першій пол. Х1Х ст. населений пункт являв собою типове містечко. Тут розміщалася садиба графа. Діяли винокурний і цукровий заводи.
Напередодні реформи 1861 р. в Стольному налічувалося 3805 жителів. Одним з найбільших землевласників був граф Кушелев-Безбородько – правнук Григорія Розумовського. В кін. Х1Х ст. найбільшим землевласником в містечку став граф Мусін-Пушкін. Біля Стольного він мав економію в тисячу гектарів.
В 1874 р. в Стольному відкрилося народне училище, на базі якого в 1883 році стала діяти двохкласна міністерська школа. Функціонувала також парафіяльна школа. В 1883 р. був відкритий прийомний покій, в якому працював фельдшер. В 1899 році була відкрита одна з перших в Чернігівській губернії бібліотека.
В роки першої росйської революції селяни, батраки і робіткики Стольного розгромили маєток поміщика Шевелева, вирубали чимало поміщицького лісу, страйкували в поміщицьких маєтках, вдавалися до інших форм протесту і боротьби.
Після закінчення громадянської війни в Стольному працювала лікарня на 5 ліжок і аптека. Медичну допомогу надавали лікар і фельдшер-акушерка. Напередодні Великої Вітчизняної війни кількість ліжок в лікарні досягла 25, працювало 7 медпрацівників, в т.ч. 2 лікарів). Працювали дві семирічні школи (в 1940 р. вони об’єдналися і стали середньою школою). Для ліквідації неписьменності було організовано школу-лікнеп. Відкрився народний дім з лекційним залом і бібліотекою, діяв культурно-просвітницький гурток. В 1922 р. було відкрито дитячі ясла для 28 дітей з голодуючого Поволжя. Близько 30 сімей з Поволжя отримали притулок і були забезпечені одягом і продуктами харчування.
В 1923 р. Стольне ввійшло до складу Березнянського району і було віднесено до категорії сіл.
В 20-і роки в селі організовувалися різні об’єднання селян для колективного господарювання. В 1929 році всі господарства об’єдналися в одне під спільною назвою «Праця». В 1940 році господарство отримало мільйонні прибутки. Після Великої Вітчизняної війни господарство швидко піднялося і продовжувало успішно розвиватися. В 1976 р. колгоспу було присвоєно звання «Господарство високої культури землеробства». На базі гоподарства неодноразово проводилися республіканські і обласні семінари по обміну досвідом роботи. В Стольному побували делегації з Чехословаччини, Англії, Італії, Португалії, Мозамбіку та ін. країн.За високі показники в праці 54 жителі села нагороджені орденами і медалями, а завідуючому дільницею механізації П.І.Шишизі присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці.
В роки незалежності колгосп «Праця» було реорганізовано спочатку в КСП, а потім в ТОВ «Праця Стольне».
Зараз в селі діють загальноосвітня школа 1-111ст., Будинок культури на 450 місць, дві бібліотеки, лікарська амбулаторія, аптека, готельний комплекс, відділення зв’язку, ветлікарня, 7 магазинів. Перлиною села є парк дендрологічного типу з системою ставків, заснований у Х1Хст., реставрована Андріївська церква ХV111 ст.
В 1960 р. на громадських засадах відкрито краєзнавчий музей (засновник П.І.Ситий), якому в 1968 р. присвоєно звання народного.
Уродженцями Стольного є: П.Ф.Бредюк – український художник, член спілки художників України; Курдюк М.Г. – відомий журналіст, кандидат біологічних наук; Д.Г.Симоненко –відомий кобзар, учень кобзаря Т.Пархоменка; І.В.Сподаренко – редактор газети «Сільські вісті», заслужений журналіст України, письменник. В с. Дмитрівка Стольненської сільської ради проживав відомий лірник А.Р.Гребень (1878 – 1961).
Із Стольного бере початок династія вчених Кістяківських, засновник якої – управитель графського маєтка О.В.Кістяківський. Олександр, внук Омеляна Кістяківського, був вченим-медиком, громадським діячем, його син Ігор – міністр внутрішніх справ в уряді гетьмана П.П.Скоропадського. Другий син Володимир – з 1929 року дійсний член АН СРСР і електрохімічного товариства в Нью-Йорку, з 1934 р. – директор колоїдно-електро-хімічного інституту АН СРСР. Третій син, Богдан, допомагав В.І.Вернадському в організації Української Академії наук. Сини Б.Кістяківського : Олександр – доктор біології, професор Київського університету, Георгій – віце-президент Американської національної академії наук, був членом Американського комітету національноїх оборони і одним із авторів та організаторів створення атомної бомби, пізніше – активний борець за ядерне роззброєння.



Додано: 01-Груд-07 23:08 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: