Менський район. Туристичні перлини Менщини. Менський зоопарк. Домницький монастир Різдва Богородиці.
Менський зоологічний парк загальнодержавного значення (11/2-578, площа 9га, м.Мена).
Заснований у 1977 році місцевими любителями природи з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.
У 1983 р. Менському зоопарку надано статус зоологічнго арку загальнодержавного значення. В даний час в зоопарку утримуються земноводні, плазуни, риби, птахи та ссавці. Колекція налічує 560 тварин 120 видів, 17 з яких занесено до Міжнародної Червоної Книги. Найбільшу цікавість у відвідувачів викликають примати, тигр, лев, бурі ведмеді, бізони, антилопи Німогау, верблюд, крокодили, пітони, папуги та ін.
Зоопарк є чудовою зоною відпочинку . За рік зоопарк відвідує близько 30 тисяч дорослих і дітей не тільки з Мени, району та області, а й з інших куточків України тв близького зарубіжжя.
Зоопарк підтримує постійні зв’язки з іншими зоопарками України. Колекція тварин постійно поповнюється за рахунок придбання тварин у інших зоопарках та одержання приплоду від тварин, які тут утримуються.

Домницький монастир Різдва Богородиці.
Знаходиться неподалік від смт.Березна. В літописі висловлюється припущення, що заснування монастиря припадає на 30-40 роки ХV11 ст.
На тому місці, де збудований монастир, колись було орне поле, росли невисокі деревця. На одному з них і з’явилася чудотворна ікона Божої Матері. За 10 років до початку будівництва монастиря біля місця появи ікони стояла церква Різдва Пресвятої Богоматері. Тут відправлялася служба. Коштом гетьмана України І.Мазепи в 1693 р. розпочато, а в 1696 р. закінчено будівництво головної церкви Домницького монастиря Різдва Богородиці - однопрестольного дерев’яного храму, розташованого посередині монастиря.
В липні 1696 р. гетьман Мазепа пілписав універсал, в якому цей монастир називається третьорозрядним. З травня 1700 р.монастирю придавалося с.Дурні (сучасна Миколаївка), з червня того ж року локнистенські озера та три водяні млини.
Були збудовані келії для ченців, а сам монастир обгороджений. Головну церкву прикрасив художній іконостас, виконаний на кошти березинського козака Григорія Сичевиці (Сечевиці). У цій церкві, згодом підмурованій цеглою, була чудотворна ікона Божої Матері, з якої й почалося народження монастиря.
Кожного року в десяту п’ятницю після світлого Христового воскресіння біля стін монастиря проводився ярмарок, що тривав лише день. Сюди з’їжджалися люди з навколишніх сіл, а також з Чернігова, Брянська, Гомеля і навіть з південних степових районів.
Двічі на рік у Домницькому монастирі відбувалися храмові свята на честь Богородиці: перше – на десяту п’ятницю після Великодня, коли проводився і ярмарок, друге – 8 вересня. Цей день пов’язаний із важливою подією.
У 1771 р. на Березну і навколишні села вразила епідемія чуми. Того року померло 623 чоловіки – майже кожний восьмий її мешканець. А народилася лише 71 дитина. І ось виникла думка – освятити місто Домницькою чудотворною іконою Божої матері. 8 вересня ігумен Ієрофей із ченцями понесли ікону хресним ходом до Березни. На південній її околиці ікону зустрічало духівництво від березнянських храмів і майже всі жителі. Відбувся уклінний молебень Божій Матері, потім святу ікону понесли, співаючи акафіст, вулицями міста. Потім знову відбувся молебень із проханням до Богородиці врятувати жителів Березни від морової пошесті.
Після 1771 р. в Березні не було морової пошесті.
Через 100 років освячення іконою врятувало Березне від пожежі. З того часу існує звичай: хочеш відвернути біду – постав свічку Домницькій Богоматері.
В 1786 р. імператриця Катерина 11 видала указ про зрівняння малоросійських монастирів із великоросійськими та поділ їх на класи. Домницький монастир було віднесено до найнижчого третього класу, а це означало скорочення кількості ченців, прибутків, земельних, лісових та рибних угідь.
У 1798 р. за клопотанням канцлера імперії графа І.А.Кушельова-Безбородька (якого згодом поховали в соборі Різдва Богородиці) монастирю дозволили для ведення мурованого будівництва використовувати цеглу від розібраних будівель закритого Макошинського монастиря. В 1800 р. коштом І.А.Безбородька на місці появи ікони Богородиці закладено трипрестольний кам’яний храм. Потім були збудовані кам’яна трапезна і келії та огорожа навколо монастиря. Монастир став класицистичним архітектурним ансамблем. В 1811 р. імператор Олександр 1 задовольнив клопотання графа Безбородька та духівництва Чернігівської єпархії про віднесення Домницького монатсиря до 11 класу.
Після Жовтневої революції в 1928 р. в Домницькому монастирі хазяйнувала трудова комуна, яка невдовзі розпалася. Комунари розорили і розграбували склепи тих, хто був тут похований. Середних і могилу героя Вітчизняної війни 1812 р. А.І.Безбородька. Була зруйнована пам’ятка архітетури ХV11 – ХV111ст. Андріївська церква, яка за припущенням будувалася за проектом відомого архітектора Кваренгі.
Перед війною на території монастиря був дитячий пртулок для лікування важкохворих дітей. З ними сталася страшна трагедія. Восени 1941 р. сюди прийшли німці. Вони забрали в дітей все, що можна було забрати. Часто з’являлися поліцаї, яким теж наділяли з дитячих запасів. Скоро в інтернаті почавсяґ голод. Померло 25 дітей і 6 стариків. 28 листопада 1941 року увечері в Домницю приїхада група з 6 поліцаїв. Вони мали наказ знищити всіх мешканців дитячого будинку. Поліцаї довго бенкетували з управляючим. Діти спали. Управляючий і сторож зайшли до спальні. Тих, хто міг самостійно ходити, спихали з ліжок і босих гнали до муру, де вже була викопана яма. Маленьких і зовсім немічних калік тягнули і несли на руках. Коли пролунали перші постріли, діти зрозуміли, що їх чекає, і кинулися рятуватися, хто як міг: бігти, котитися, повзти, Їх наздоганяли кулі, поліцаї били прикладами, затоптували чобітьми, а потім почали кидати до ями й живими засипати землею. Дев’яносто дітей прийняли тут страшні муки. Після визволення Чернігівщини чотирьох поліцаїв і жінку за вироком військово-польового суду було повішенов Чернігові га головній площі.
У 1941 р. монастир відкрився знову, але вже в 1952 р. закрився , буцімто на ремонт. В перші післявоєнні роки в Домниці знову був дитячий санаторій, потім госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Потім госпіталь перевели в Чернігів.
В 1983 р. в монастирі розмістився виховно-трудовий профілакторій, перепрофільований пізніше в ЛТП. З 1992 р. тут розміщається колонія-поселення для осіб, які відбули частину покарання і стали на щлях виправлення.
З 1996 року Домницький чоловічий монастир відновився. Правда. ченцям повернули тільки церкву Параскеви, а собор, дзвіниця, келії залишились у зоні. В грудні 2003 року релігійній громаді передали гуртожиток №3, де жили ув’язнені. Зроблено капітальний ремонт, обладнані келії.
Зараз в Домницькому монастирі живе 6 монахів.
Поряд з монастирем є криничка – з начебто чудодійною водою. Про криничку стало чути одразу після війни. В 70-х роках її за вказівкою райвиконкому закидали камінням, а одного разу місцеві атеїсти засипали криничку гноєм. Але місцеві жителі її весь час розчищали. Зараз на початку червня в Домниці біля криниці відбувається велика відправа, приїжджають батюшки з навколишніх приходів, співає хор хлопчиків, йдуть і їдуть хворі з надією на зцілення.
Неподалік ростуть два дуби, занесені до книги пам’яті природи. Їм по 300-350 років.




Додано: 04-Груд-07 22:51 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: