с. Вороньки. Бобровицький район. Чернігівщина
Вороньки. Це мальовниче село розкинулося серед зелених садів. Кожен куточок його дихає історією. Розташовані Вороньки на берегах річки Супій. За літописними джерелами XIII ст. назва походить від притоки Супою – Ворониці (нині не існує). З переказів відомо, що через Вороньки проходив чумацький шлях.
Точніші відомості про Вороньки з'явилися на початку XVI ст. Ще одна з версій про походження назви села гласить, що нібито тут жило багато злодіїв –ворів-конокрадів. Як розповідали старожили, вони одного разу на ярмарку навіть скриню вкрали.

Річка Супій також таїть у собі багато таємниць. За однією з легенд, які зібрала місцевий краєзнавець, учениця Вороньківської школи Л.Дурейко, річка Супій у першій половині XVII ст. була судноплавною. На березі красуні-ріки розкинулося одне поміщицьке помістя. У поміщицькій родині був тільки один син, який закохався в річку. Вода в річці була чиста і холодна, бо її живили підземні джерела. В теплі ночі хлопець залишався ночувати в човні. Так було і того разу. Вночі піднявся сильний вітер, човен відв'язався і хвилі погнали його до середини річки, там човен перекинувся і річка широко розкрила свої обійми, навіки забравши хлопця у підводне царство. Вбита горем мати задумала помститись річці і веліла своїм слугам, щоб ті вовною забили джерела. Річку джерела більше не живили і красуня-ріка почала швидко міліти, заростати болотними рослинами.

Народна пам'ять пов'язує річку Супій із гетьманом Павлом Полуботком, який був найбагатшою людиною на лівобережній Україні. Сьогодні про скарби Полуботка складено багато легенд. Ось одна з них. Перед від'їздом до Петербурга гетьман наказав синові, щоб той переправив коштовності до одного з європейських банків. Син з козаками повантажив майно на «Чайки», що відпливли по річці Супій, яка була широкою і глибокою. Береги річки були порослі високими та пишними вербами. «Чайки» під схованкою дерев були малопомітні. Не відомо, яка трагедія трапилася на річці: чи перестрілка, чи інша біда, але човни затонули. Старожили розповідали, що довго в деякі дні було видно серед ріки щогли. Можливо, то щогли козацьких човнів? Звідки ж пішла назва ріки Супій? Як гадають краєзнавці, дикі половці, які впродовж досить тривалого часу тривожили Русь, у 1155 році самі з'явилися для укладення миру і уклали його у верхів'ях Супою, де коні половців і російських послів мирно пили разом воду з ріки.

З 1782 року Вороньками володів чернігівський губернатор генерал-ад'ютант Милорадович А.С., у XIX ст. – поміщик Кочубей. У 1859 році декабристи Волконський С.Г. з дружиною, а з 1873 року – Поджіо О.В., оселилися у Вороньках, де жила дочка Волконських Олена, що перебувала у шлюбі з Кочубеєм М.О., власником Вороньків. Над їхніми могилами за проектом Ягна О.Ю. було споруджено церкву-усипальницю (не збереглася). А в 1975 році за проектом архітектора Стукалова О.К. на честь декабристів у селі споруджено меморіальний комплекс. Це єдине поховання декабристів в Україні.

Відомо також, що нащадок Волконських Кочубей М.М. мав велику бібліотеку вітчизняної та зарубіжної літератури, яка безслідно зникла під час окупації німцями Вороньків у 1943 році.

Село розташоване в східній частині району. Межує з територіями Вороньківської, Козацької та Щаснівської сільських рад.

Відстань автомобільними шляхами до районного центру - 18 км, до залізничної станції - 21 км, до обласного центру - 130 км.

За переписом населення в 1988 році в селі проживало 1534 особи. За останні десятиліття кількість жителів дуже зменшилася і продовжує зменшуватися. За переписом 2006 року у Вороньках нині мешкає 910 осіб.




Додано: 11-Бер-08 00:24 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 3
Наше село Вороньки - найкраще!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Алла, ваше село і правда -- прекрасне. Такі пам"ятки, як у вашому селі -- унікальні, хоча й, практично, молоді, порівняно з курганами та городищами. Одна біда -- у вас в селі давно (!!!) треба зробити музей. З вашою історією -- до вас туристи поїдуть пачками. Може ви, молоді, щось підштовхнете, бо щось ваша начальниця з культури цього не розуміє. А село ваше -- дійсно, чудове.
Любі мої земляки! Ну хіба можна писати: "Як гадають краєзнавці, дикі половці, які впродовж досить тривалого часу тривожили Русь, у 1155 році самі з'явилися для укладення миру і уклали його у верхів'ях Супою, де коні половців і російських послів мирно пили разом воду з ріки"??? Які це -- російські -- в 1115 році? Ще ні Росіїї, ні навіть Москви не було на світі! І не Русь, а Київська Русь, яка до Росії не має ніякого стосунку! Хто закінчив Вороньківську середню школу в 1967 році -- озовіться! Моя адреса: niksemen@ukr.net, або ж nsemena@simfi.net. Микола СЕМЕНА, журналіст.
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: