Седнів - Чернігівський район. Історична довідка. Відомі люди
Седнів – селище міського типу (1959), центр селищної ради, до складу якої входить село Нове. Розташований на р. Снов (прит. Десни), за 25 км від залізничної станції Чернігів
Вперше згадується як давньоруське місто-фортеця Сновськ. Поблизу нього у 1068 р. князь Святослав з трьома тисячами воїнів розбив 12-тисячне військо половців. Виник зі слов’янських поселень у VІІІ – ІХ ст. і входив до складу Чернігівського князівства. Назва походить від річки Снов (“сна” – омивати, купатись) 8. У Х – ХІ ст. Сновськ був однією з фортець Київської Русі, центром окремої адміністративної одиниці – Сновської тисячі. У 50-х рр. ХІV ст. місто увійшло до складу Великого князівства Литовського. З ХVІ ст. має сучасну назву Седнів. Про походження назви розповідає народна легенда: “Спустошливі орди кримських татар напали на Сновськ, та не змогли взяти це місто-фортецю. Татари називали тоді оборонців Сновська “сиднями”, що в перекладі з татарської мови ніби означало “злі, хоробрі”. Звідси – Седнів” .
На початку ХVІ ст. Седнів опинився у складі Московського царства, а згодом, за Деулінським перемир’ям 1618 р., відійшов до Речі Посполитої. У 1648 – 1781 рр. – центр Седнівської сотні Чернігівського полку: “при гетманщине Седнев – место сотенного управления и здесь же было место протопопии или духовного окружного правления”.
Наприкінці ХVІІ ст. Седнів став маєтністю козацько-старшинської родини Лизогубів. З 1782 р. – у складі Городнянського повіту Чернігівського намістництва, з 1797 р. – центр волості того ж таки повіту Малоросійської, а з 1802 р. – Чернігівської губернії. У середині ХІХ ст. поділявся на дві частини: Млини і Кожум’яки. У серпні 1920 р. почала діяти Седнівська сільська рада. У березні 1923 р. Седнівська волость була включена до складу Бобровицького району, а Седнів став центром сільської ради. З серпня 1929 р. Седнівська сільська рада перебуває у складі Чернігівського району. Седнів у 1932 – 1959 рр. мав статус села.
Нове – виникло у 20 – 30-х рр. ХХ ст. До складу села увійшов хутір Глібівка, де знаходилась економія поміщика Яцка.

Відомі люди Седнева:

Представники родини Лизогубів:
Яків Кіндратович Лизогуб (? – 1698) – чернігівський полковник (1687 – 1698).
Юхим Якович Лизогуб (1675 – 1749) – генеральний обозний, ймовірний автор “Летописца, или Описания краткого знатнейших действ и случаев, что в котором году деялося в Украине малороссийской обеих сторон Днепра и кто именно когда гетманом был козацким” (1742).
Ілля Іванович Лизогуб (1787 – 1867) – брав участь у Вітчизняній війні 1812 р., полковник, ад’ютант генерала М.Г. Рєпніна – старшого брата декабриста С.Г. Волконського, батька Варвари Рєпніної (1808 – 1891).
Олександр Іванович Лизогуб (1790 – 1839) – композитор та піаніст, один із зачинателів української фортепіанної музики, автор ноктюрнів, варіацій на теми українських народних пісень, романсів.
Андрій Іванович Лизогуб (1804 – 1864) – підтримував дружні зв’язки з Т.Г. Шевченком.
Дмитро Андрійович Лизогуб (1850 – 1879) – революціонер – народник, один з засновників народницької організації “Земля і воля”.
Федір Андрійович Лизогуб – голова Ради міністрів Української держави гетьмана Павла Скоропадського (1918).
Мірошников Григорій (Гриць) Акиндинов (1821/22 – 1854) – родом із села Кучинівка Городнянського повіту, прибув у Седнів із старцями на початку 30-х рр. ХХ ст.: “В Седневе жил и умер человек Божий… В особенную известность у жителей местечка он вошел лет за десять до своей смерти. В известность и почти во всеобщее доверие вошел он честною и примерно праведною жизнью своею, а потом проницательностью своего ума и знанием тайн сердечных, а иногда и будущаго”.
Шраг Ілля Людвігович (1847 – 1919) – адвокат, видатний громадський діяч. Народився у Седневі. Після закінчення Чернігівської гімназії вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, але незабаром перейшов на юридичний факультет Петербурзького університету. З 1875 р. займався адвокатською практикою. Брав активну участь у громадсько-політичному житті, з 1875 р. був гласним Чернігівського губернського земського зібрання і Чернігівської міської думи. Один з фундаторів чернігівських “Громади” і “Просвіти”. У 1906 р. обраний депутатом Державної думи першого скликання. Обирався головою Чернігівського губернського виконавчого комітету. Член Центральної Ради.
Мглинцев Микола Федорович (1867 – 1947) – у 1918 – 1947 рр. працював учителем, завідувачем, директором та завучем Седнівської школи, Заслужений вчитель шкіл УРСР (1945).
Усатий С.М. (1875 – 1944) – народився у Седневі, доктор технічних наук (1938), Заслужений діяч науки Азербайджанської РСР (1936), професор вузів у Петербурзі, Києві, Сімферополі. Серед його вихованців – майбутні академіки І.В. Курчатов, К.Д. Синельников.
Казка Аркадій Васильович (1890 – 1929) – народився у Седневі, український поет, був заарештований у справі Спілки визволення України, автор збірки поезій “Васильки”.
Балика Костянтин Михайлович (1894 – 1971) – народився у Седневі, відомий бібліотекознавець і бібліограф, професор.
Кириченко Юхим Федорович (1894 – 1959) – народився у м. Носівка, член Комуністичної партії з 1931 р. У 1906 р. працював робітником бондарних майстерень, у 1918 – 1919 рр. – перебував у червоному партизанському загоні, з 1919 по 1922 рр. – член волосного ревкомітету, голова ревкому Седнева, заступник голови робітничо-селянської інспекції Седнівської волості. Сім років очолював сільські ради в Седневі, Халявині, Черниші, Шестовиці. Протягом 1937 – 1940 рр. – керуючий райвідділенням “Заготльон”. У роки Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії рядовим бійцем. За бойові заслуги нагороджений двома медалями. Після демобілізації з 1944 по 1958 рр. обирався головою сільських рад Седнева, Півців, Котів. Протягом ряду років працював секретарем парторганізації, неодноразово обирався членом Чернігівського райкому партії, депутатом районної ради.
Седлер Петро Петрович (1897 – 1972) – лікар, працював у Седнівському протитуберкульозному санаторії. У 1967 р. відзначали його сімдесятиріччя і сорокап’ятиріччя лікарської практики. Першим у районі нагороджений знаком “Відмінник охорони здоров’я”.
Ревзис Ісак Маркович (1899 – 1955) – генерал-майор юстиції (1943). Народився у Седневі, у 1919 р. закінчив юридичний факультет Московського університету та розпочав службу в Червоній Армії. Голова військового трибуналу Забайкальського (1935 – 1938), Закавказського (1941 – 1945) та Таврійського (з 1946) військових округів. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями.
Десницька Агнія Василівна (23.08.1912 – 1992) – народилася у Седневі, мовознавець, професор, член-кореспондент АН СРСР, засновник радянської школи албанознавства. Директор Ленінградського відділення Інституту мовознавства АН СРСР (1963 – 1976).
Таран Павло Андрійович (1916 р. н.) – льотчик, старший лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу, у 1941 р. відзначився у боях за Седнів.
Лишафай Петро Іванович (1913 – 2004) – у квітні 1945 р. районна газета ”Придеснянський колгоспник” повідомляла, що земляк з Седнева майор Лишафай П.І. за відмінне виконання бойових завдань під час прориву оборони противника на західному березі ріки Вісла, на південь від міста Варшава. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 нагороджений орденом Леніна з присвоєнням звання Героя Радянського Союзу.
Бушнєв Олексій Романович (1917 – 1986) – працював директором Седнівського радгоспу ім. Чкалова (1957 – 1977), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції та “Знак Пошани”, Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1977); його ім’я занесено до районної Книги трудової слави (1972).
Проскурін Олександр Михайлович (1919 – 2000) – народився в Сибіру, у вересні 1943 р. брав участь у визволенні Седнева та Чернігова. Нагороджений трьома орденами Червоної Зірки, медалями “За відвагу”, “За оборону Москви”, “За звільнення Варшави”, “За взяття Берліна”. Після закінчення війни жив і працював у Седневі.
Стрик Ганна Василівна (1921 – 1997) – працювала бригадиром Седнівського радгоспу ім. Чкалова, нагороджена орденом Леніна.
Остапенко Дмитро Семенович (1932 р.н.) – працював комбайнером Седнівського радгоспу ім. Чкалова, нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції та бронзовою медаллю ВДНГ СРСР.
Ганжа Феодосія Якимівна (1936 р.н.) – робітниця з с. Нового, у листопаді 1975 р. за народження та виховання дев’яти дітей нагороджена орденом “Материнська Слава” І-го ступеня.
Колонтай Григорій Миколайович (1938 р.н.) – працював генеральним директором ЗАТ НВО “Еліткартопля” (1984 – 2004), кандидат сільськогосподарських наук, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та “Знак Пошани”, відзнакою Чернігівського обласного управління агропромислового комплексу (2003).
Ребенко Мотрона Василівна (1938 р.н.) – працювала майстром по виробництву молока Седнівського радгоспу ім. Чкалова, за багаторічну сумлінну роботу в сільському господарстві, успішне виконання виробничих завдань і зобов’язань та активну участь у громадському житті у червні 1985 р. нагороджена грамотою Президії Верховної Ради УРСР, занесена до Книги пошани НВО “Чернігівеліткартопля”(1986).
Прошко Яків Іларіонович – працював заступником директора Чернігівської обласної дослідної станції по картоплі, Заслужений агроном УРСР (1970).
Стукало Михайло Никифорович (1938 р.н.) – працював заступником директора Седнівського ЗАТ НВО “Еліткартопля”, Заслужений працівник сільського господарства України (1997).
Гайструк Віктор Ілліч (1939 р.н.) – працював головним зоотехніком Седнівського радгоспу ім. Чкалова, Заслужений зоотехнік УРСР (1981).
Дронь Анатолій Андрійович (1945 р.н.) – народився у Седневі, академік Академії будівництва України, Заслужений працівник житлово-комунального господарства України, у 1998 – 2002 рр. посол України у Білорусі, у 2003 – 2005 рр. – заступник міністра закордонних справ України.
Стельмах Любов Павлівна (1946 р.н.) – робітниця з с. Нового, у вересні 1982 р. нагороджена орденом “Материнська Слава” І-го ступеня.





Додано: 07-Січ-09 20:03 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 1
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: