ПРИЛУКИ. Історична довідка. Частина 4
Початок
15 жовтня 1932 року була утворена Чернігівська область
В цьому ж році Прилуки увійшли до її складу та стали центром Прилуцького району. Справами міста займалася міська рада та виконавчий комітет.
Жахливою сторінкою в історії Прилук став період колективізації та Голодомор 1932-1933 років, який забрав багато людських життів. Багато інтелігенції міста постраждало від репресій 1937 року.
В 1937 році підприємства Прилук виробляли на ринок станки, махорку, борошно, чорнильні прибори, взуття, галантерейні вироби, м'ятне масло, гончарні вироби, цеглу, меблі, сукно, художню вишивку та ін. В місті виходили літературний щомісячник "Гасло", газети: "Правда Прилуччини", "Голос красного солдата", "Книгар Прилуччини".
В окрузі лише Прилуки й Пирятин мали електростанції. На перехрестях вулиць міста були встановлені електроліхтарі, на будинках - номерні ліхтарі.
У жовтні 1939 Прилуки віднесені до категорії міст обласного підпорядкування.
Місто зростало. Перед війною в Прилуках мешкало 37 тис. чоловік. Але приріст населення в місті відбувався головним чином за рахунок людей, що покидали села і шукали в місті кращої долі.
22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна.
18 вересня 1941року фашисти окупували Прилуки.
Наприкінці 1941 року молоді офіцери Микола Новицький і Юрій Агєєв створили в Прилуках підпільну групу „Юні товариші”, яка тільки-но почала дошкуляти німцям, як була викрита і близько 50-60 підпільників та членів їх сімей поплатилися життям, всі вони були вивезені до Чернігова і там страчені. Пізніше, молодь із Квашинців, організована Іваном Правдивцем та Іваном Поляковим, створила нову підпільну групу, яка займалася розповсюдженням антифашистських листівок, збирала зброю, готувала диверсії. В лісах під Прилуками діяв прилуцький партизанський загін з’єднання Є.Х. Соколовського.
В часи окупації до міської тюрми звозили з різних районів міста й сіл Прилуцького району комуністів, активістів, голів сільрад і колгоспів, а членів їх родин, та тих хто противився фашистському режиму. Після нетривалого перебування в камерах та допитів, їх виводили на подвір’я тюрми та на прилеглу територію міського іподрому. Приречені самі для себе копали ями, а потім їх розстрілювали, вкидали до ям і засипали землею. Єврейське населення міста, яке потрапило до так званого "гетто", партіями відправляли немовби на переселення, а закінчували ні в чому не винні люди свій мученицький шлях у глибоченних Плискунівських ярах на околиці міста. Там їх тисячами розстрілювали, заповнюючи трупами яри, нашвидкуруч засипаючи глиною.
18 вересня 1943 року Прилуки були визволенні від німецько-фашистських загарбників. У визволені міста брали участь війська трьох армій двох суміжно діючих фронтів – Центрального і Воронезького. Безпосередньо у визволенні міста брали участь: 3-й гвардійський Котельніковський танковий корпус, 2-а та 4-а гвардійські повітрянодесантні дивізії, 42–а гвардійська та 163-а стрілецька дивізії. У визволені Прилук брав участь партизанський загін під командуванням Є.Х. Соколовського. Особливо відзначилася партизанська група на чолі з Г.П. Федоренком, до складу якої входили прилучани.
Прилуки пережили гірку, принизливу й криваву фашистську окупацію, під час якої у місті розстріляно і закатовано близько 15 тисяч мирних громадян, все міське господарство було повністю знищене, розграбовані всі матеріальні цінності, спалені й підірвані майже всі великі будинки в центрі міста. Шість тисяч молодих і здорових громадян міста було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини.
Фашистські загарбники знищили майже всі промислові підприємства міста, збитки завдані фашистами становили майже 180 млн. крб.
Після звільнення міста від фашистських окупантів, наприкінці 1943 року, в Прилуках працювало 6 промислових підприємств. Відразу ж після визволення відновилися заняття в 11 школах, педагогічному та медичному училищах в школі механізації сільського господарства. На кінець 1950 року в місті налічувалося 4 середні, 5 семирічних і 2 початкові школи в яких навчалося 5764 учні. Крім того, робітнича молодь навчалася у вечірній школі. Діяв міський Будинок культури, музично-драматичний театр, 2 клуби, кінотеатр, краєзнавчий музей, бібліотеки. Працювало 21 державне підприємство і 13 кооперативно-промислових артілей. Діяла лікарня на 395 ліжок, противотуберкульозний диспансер на 120 ліжок, шкіровенерологічний диспансер на 25 ліжок, поліклініка, водолікарня, дитяча лікарня з поліклінікою і консультацією, а також 6 медичних пунктів на промислових підприємствах міста.
З 1960 року Прилуччина стає краєм нафти і газу. 12 червня 1960 року бурова бригада майстра В.Д. Коваленка, біля Прилук на глибині 2000 м відкрила залежі високоякісної нафти.
В 1965 році більш високоякісну продукцію почали випускати реконструюванні заводи „Будмаш”, Пластмас, „Сільмаш”, Протипожежного обладнання (Ладан), меблевий комбінат, панчішна фабрика. В 1980 році вступив до ладу завод „Білкозин”, в 1981 році в Прилуках діяло 34 підприємства, на яких працювало близько 22 тис. чоловік.
В системі народної освіти 1980- 1981 навчальному році нараховувалось 12 середніх, в тому числі 3 вечірні, 5 восьмирічних, 1 початкова і 1 допоміжна школи, в яких навчалося понад 10 тис. учнів. Спеціальну освіту можна було отримати в педагогічному та медичному училищах, технікумі гідромеліорації та електорофікації сільського господарства, у вечірньому машинобудівному технікумі, професійно-технічному училищі сільського господарства.
В сучасних Прилуках встановленні пам'ятники: князю Володимиру Мономаху. Це - чотирьохметрова бронзова скульптура старого князя Мономаха, що сидить на троні під високим шпилем, тримаючи в руках перо і сувій з "Повчанням” своїм дітям. Пам'ятник створив прилуцький скульптор С.Т. Кантур, а відкриття його відбулося у день святкування першої річниці Незалежності - 24 серпня 1992 року; О.В.Кошовому, погруддя І.Я. Дубинському, пам'ятники на братських могилах воїнам, які загинули 1943 року в боях за визволення Прилук від німецько-фашистських загарбників, жертвам фашизму, воїнам–землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, воїнам-афганцям, жертвам чорнобильської катастрофи та жертвам Голодомору 1932-1933 років.
Серед монументальних мурованих споруд міста Прилук найстарішою є полкова скарбниця, або як її тоді ще називали - арсенал Галагана. Облаштувавши у 1714 році свою садибу на території фортеці, Гнат Галаган побудував біля свого будинку невелику кам’яницю для зберігання полкового скарбу, клейнодів і зброї. Прямокутна у плані споруда збудована з місцевої міцної цегли на вапні, має глибоке підземелля, перекрите склепінням. Стіни цієї, зовсім невеликої за розмірами споруди, сягають метрової товщини, торці увінчані барочними фронтонами, фасади декоровані пілястрами, профільованим карнизом. Колись тут, в обкутих залізом дубових скринях зберігалася привезена з походів коштовна зброя, одяг, на полицях - полкові прапори, перначі, значки, в дерев’яних барильцях - срібні таляри, орти, рублі, мідні шеляги, копійки, полушки.
Під стінами скарбниці є ще один скромний пам’ятник козацької доби, який має свою цікаву історію. На початку 1990-х років, під час прокладання підземних комунікацій на центральній Київській вулиці, в районі агротехнічного технікуму будівельники раптово натрапили на забуте кладовище часів козаччини, яке було розташоване на березі Муховця, між Пирятинською й Роменською брамами, під стінами прилуцької фортеці. Було знайдено добре збережену домовину з тілом козака, у якого була прострелена скроня. Збереглося не тільки природно муміфіковане тіло, але й одяг козака. Останки козака перепоховані біля полкової скарбниці. На могилі встановлено невеличкий пам’ятник із хрестом і написом : "Невідомий козак 18 ст."
Загадковою й романтичною спорудою є кам’яниця в центрі старого міста, що нагадує середньовічний шляхетський замок із баштою та вузькими вікнами-бійницями, збудований у старовинній родовій садибі знаменитого козацько-старшинського роду Скоропадських, що дав Україні двох гетьманів. Оригінальна, мурована, двохповерхова споруда, за багато років свого існування, декілька разів перебудовувалась, через що багато втратила. Ця споруда є прикладом барокової архітектури 18 століття.
Однією з найпомітніших споруд у панорамі старовинного міста є колишній Стрітенській мурований собор на Галаганівський вулиці, побудований 1889 року в пам'ять про загиблого російського імператора Олександра ІІ. Для Північних районів України це досить рідкісна споруда, за типом - тринефна базиліка з трьома куполами (не збереглися) над головним входом. З 1930 року в храмі розмістився краєзнавчий музей. (Колись музей мав велику і надзвичайно цінну художню колекцію, яка складалася з шедеврів українського, російського та західноєвропейського мистецтва 17-19 століття. Основою колекції була велика, різнопрофільна музейна збірка графів Ламсдорф-Галаганів з Сокиринського палацу, яку доповнювали твори мистецтва, зібрані відомим українським вченим В.І. Масловим зі старовинних поміщицьких садиб Прилуччини в 1920-х роках. У 1953 році майже вся музейна збірка забрана з Прилук до Чернігова і нині знаходиться в Чернігівських музеях).

Прилуки є важливим промисловим центром Чернігівської області. У ньому розвинуті такі галузі, як машинобудування, хімічна, деревообробна, легка, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів. Розміщення промислових підприємств у Прилуках пояснюється наявністю сировинної бази, зручним розташування міста, наявністю трудових ресурсів, споживача.
Промисловий комплекс міста складають 18 підприємств (2007), що входять до основного статистичного кола. Шість з них – є підприємствами з іноземними інвестиціями. Найбільші прилуцькі підприємства, вироби яких відомі за межами країни – АТ Тютюнова Компанія „В.А.Т. – Прилуки” (виробник тютюнової продукції), ВАТ „Прилуцький завод „Білкозин” (виробник оболонок для ковбас), що діють за участю іноземного капіталу, НГВУ „Чернігівнафтогаз” ВАТ „Укранафта”. Окрім того, промисловий комплекс міста представлений такими підприємствами:
- Агропромислове об’єднання ім. Івана Супруненка ВАТ „Прилуцький хлібозавод” – виробник хліба та хлібобулочних виробів;
- ЗАТ „Прилуцький м’ясокомбінат” – виробник м’яса та ковбасних виробів;
- ТОВ „Мак-Бест” – виробник м’яса та ковбасних виробів;
- ТОВ ВКП „Прилуки-Агропереробка” – виробник м’яса та субпродуктів;
- ВАТ „Прилуцька швейна фабрика” – виробник одягу та спецодягу;
- КВТ ФГУ „Корона” – виробник головних уборів та швейних виробів;
- ТОВ „Укратекс” – виробник швейних виробів;
- ВАТ „Вербена” – виробник шкіргалантерейних виробів;
- ТОВ „Алітоні” – виробник заготовок взуття;
- КП „Прилуцька друкарня” – целюлозно-паперовий виробник;
- ДП „Пластмас” ТОВ „ТД Пластмас-Прилуки” – виробник товарів з пластмаси;
- ТОВ ВТФ „Керамік – Прилуки” – виробник керамічної цегли;
- ВАТ „Граніт” – виробник виробів з бетону;
- ТОВ „Велмі Пром” – виробник опалювальних побутових котлів;
- ВАТ „Будмаш” – виробник будівельних машин.
Підприємства міста не втрачають свої позиції і продовжують нарощувати обсяги промислового виробництва. За 2007 рік обсяги виробництва проти 2006 року зросли на 4,9%, за І квартал 2008 року – на 6,3%), динамічно зростає заробітна плата працюючих, оновлюються основні засоби.
Окрім того виробничою діяльністю в місті займається 57 юридичних та 221 фізичних осіб. Всього в місті малий та середній бізнес формують 439 юридичних та 4107 фізичних осіб, які також займаються торговельною діяльністю та надають послуги населенню.
Надходження до місцевого бюджету від підприємницької діяльності за 2007 рік склали 5576, 9 тис. грн.
Будівельними підприємствами міста за 2007 рік виконано робіт на суму 79110 тис. грн., що на 14,7% більше, ніж у 2006 році.
Середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника у 2007 року становила 1660 грн.
Медичні заклади міста забезпечують повноцінне обслуговування на високому професійному рівні, використовуючи в своїй роботі сучасне обладнання та інноваційні технології. В місті налічується 46 медичних закладів (9 – лікарень, 37 – аптек).
Вищу освіту (2006) в Прилуках молодь отримувала у таких навчальних закладах: професійний ліцей, фінансово-правовий коледж, агротехнічний технікум, педагогічний коледж, медичне училище, Прилуцький філіал Міжрегіональної академії управління персоналом, Прилуцьке відділення Чернігівської філії Державної Академії статистики обліку і аудиту Держкомстату України.
Навчальний 2007-2008 рік в школах міста розпочали 6268 учнів. Організовано роботу в 56 групах продовженого дня, якими охоплено 1631 учень, працювало 28 класів з поглибленим вивченням предметів. 2006-2007 навчальний рік закінчило 6454 учні. Атестати про повну загально-середню освіту отримав 601 випускник, з яких 61 нагороджено золотими медалями, 13 – срібними.
В місті налічується 9 загальноосвітніх шкіл, 2 гімназії, 14 дошкільних навчальних закладів, 4 позашкільні навчальні заклади.
Заклади культури тісно працюють з Міжнародними проектами та програмами. В Прилуках проходять всеукраїнські фестивалі - „Театральна осінь”, „Мистецьки барви” та міський - „Пісні над Удаєм”. Жителів міста обслуговують 9 закладів культури: краєзнавчий музей з філією, міський Будинок культури, дитяча музична школа, школа мистецтв, 5 бібліотек. У 2007 році в центрі міста, було встановлено і урочисто відкрито пам’ятник художнику – Тарасу Григоровичу Шевченку. У травні 2008 року споруджено театральну площу та встановлено на ній пам’ятник народному артисту - України Миколі Федоровичу Яковченку.
Завжди, в усі часи, Прилуки славилися й пишалися своїми людьми: воїнами, зодчими, літописцями, поетами, художниками, артистами, майстрами і землеробами, усіх їх не злічити. Іще з часів заснування міста повелося так, що всі займалися своєю справою: селяни вирощували хліб, виробляли і до хліба, ремісники шили одяг і взуття, варили мед і пиво, козаки служили у війську, духівництво навчало людей Божим заповідям, дітей - грамоті.
Одним з найвідоміших культурних і релігійних діячів козацьких часів був і Яким Андрійович Горленко, відомий як Иоасаф Білгородський, прилучанин, удостоєний найвищої земної шани, канонізований, тобто причислений православною церквою до лику святих.
У першій половині 19 століття стали широко відомі імена двох уродженців Прилук педагогів і письменників Антонського-Прокоповича та Білецького-Носенка. Не менш відомі вони і нині.
Професор Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762-1848) видатний український педагог, випускник знаменитої Київської Академії, ректор Московського університету, автор 26 томів наукових праць. Павло Павлович Білецький-Носенко (1774-1856) - людина феноменальних знань з усіх галузей науки, талановитий педагог, письменник, філолог, етнограф, фольклорист, художник, автор повістей, романів, поем, байок, наукових досліджень і розвідок, першого українського словника.
Не менш відомою людиною є уродженець м. Прилуки Микола Якович Мандрика (1777 -1853) – генерал-лейтенант, герой вітчизняної війни 1812 року, під час Бородінської битви – командир лейб-гвардії гусарського полку.
З Прилуками пов'язані імена двох перших почесних громадян міста Галагана і Скоропадського. Григорій Павлович Галаган (1819-1888) - видатний громадський державний діяч української культури, меценат, засновник одного з найвідоміших учбових закладів України - Колегії Павла Галагана.
Іван Михайлович Скоропадський (1804-1887) - український меценат, засновник відомого Тростянецького дендрологічного парку.
З Прилуками і Прилуччиною тісно пов'язане життя і творчість видатних українців Тараса Григоровича Шевченка, Панаса Мирного, Остапа Вересая .
Доля багатьох відомих людей пов’язана з Прилуцькою чоловічою гімназією. У різні роки тут навчалися: видатний український математик Георгій Феодосійович Вороний (1868-І908), український літературознавець і педагог Василь Іванович Маслов (1884-1959), український літературознавець і педагог Сергій Іванович Маслов (1880-1957), український математик, академік Георгій Васильович Пфейффер (1872-1946), український музикознавець Дмитро Миколайович Ревуцький (1881-1941), видатний український композитор, академік Левко Миколайович Ревуцький (1889-1977), педагог, психолог, професор Олександр Мусійович Щербина (1874-1934) та інші.
Прикладом мужності і героїзму є подвиги здійснені прилучанином Давидом Шмідтом під час першої Світової війни за які був нагороджений найвищою солдатською відзнакою чотирма Георгіївськими хрестами.
Серед тих хто став на захист рідної Батьківщини від німецько-фашистських загарбників були уродженці Прилук: Іван Якович Дубинський (1920–1944) та Олег Васильович Кошовий (1926-1943) - Герої Радянського Союзу, Григорій Іванович Риженко (1923-2002) - кавалер ордена Слави трьох ступенів, Почесний громадянин міста, Кирило Олександрович Кутовий (1922-2002) – учасник чотирьох Парадів Перемоги, визволитель і Почесний громадяни Прилук. В Прилуках проживали учасники Великої Вітчизняної війни, Герої Радянського Союзу Олександр Кузьмович Алгазін (1914-1985), Олександр Васильович Коробов (1910-1981), Олексій Якович Панченко (1907-1943), кавалери орденів Слави трьох ступенів: Григорій Кіндратович Шекера (1923-1987) – учасник військового параду Перемоги 24 червня 1945 року, та Іван Єгорович Катечкін (1916-1986).
З метою увічнення пам’яті прилучан – учасників Великої Вітчизняної війни в місті розпочато встановлення меморіальних дошок з їх іменами на вулицях, де вони проживали або проживають.
Вагомий внесок в розвиток медицини на Прилуччині зробили: лікар – гігієніст, професор – Віктор Андрійович Суботін (1844-1898), хірург, заслужений лікар України – Сергій Миколайович Жданович (1894-1964).
Прилуки – батьківщина української поетеси Любові Василівни Забашти (1918-1990), письменниці - Ганни Георгіївни Ігнатенко (1924-2008), народних артистів України: актора Миколи Федоровича Яковченка (1990-1974) та співака Володимира Івановича Бойка (1928-2006), актриси, заслуженого діяча мистецтв Росії Надії Львівни Тираспольської (1867-1962), заслуженого художника України Миколи Івановича Андріяки (1905-1977).
Прилуки завжди славився народними майстрами. Серед них заслужені майстри народної творчості України: вишивальниця - Катерина Семенівна Каращук, інкрустатор соломкою - Василь Андрійович Гузій (1914-2002)
Спортивними досягненнями прославили місто над Удаєм: заслужений майстер спорту з біатлону, перша медалістка Олімпійських ігор в Ліллехаммері Валентина Адамівна Цербе-Несіна, заслужений майстер спорту, чемпіон Європи з легкої атлетики Сергій Володимирович Соколов, майстер спорту Міжнародного класу, чемпіонка Всесвітньої універсіади, учасниця Чемпіонату світу з легкої атлетики Ольга Леонідівна Завгородня.
Відчутний внесок в культурний розвиток міста вносять уродженці Прилук: Павло Олександрович Кривонос директор Генеральної дирекції по обслуговуванню іноземних представництв у Києві, Юрій Вікторович Коптєв меценат, Почесний громадянин міста, Ірина Борисівна Матяш професор, директор державного НДІ архівної справи та документознавства, доктор історичних наук.
Життя продовжується. Місто розвивається в економічному та культурному напрямку.

У 1995 р. Прилуки увійшли до Ліги історичних міст України.
Чисельність населення міста на 01.06.2008 р. становить - 59,7 тис. чоловік, площа міста - 4275,2 га.





Додано: 07-Груд-10 18:58 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: