Церковно-релігійне життя Чернігова у 20-30-ті роки XX століття
Після революційних подій 1917 року, коли церква була відокремлена від держави і школа від церкви, церква поступово втрачає всі привілеї державної релігії.
В епоху сталінізму Православна Церква зазнавала жахливих гонінь, храми та монастирі масово закривались і перетворювались на склади та сховища. Так наприклад, у 1933 році Катерининська церква була закрита. Відомо, що у довоєнні роки у приміщенні Катерининської церкви зберігались документи обласного архіву.
Антирелігійна політика нової влади призвела до руйнування унікальних храмів та сотень монастирів, вилучення церковного майна, у тому числі й унікальних історичних реліквій і, як наслідок, фізичного знищення переважної більшості представників духівництва Чернігівщини.
У 1930-х роках церковна розруха сягнула апогею. Нажаль, церковно-релігійне життя Чернігова в цей час, також потріпало від антирелігійної політики. Відомо, що до початку Великої Вітчизняної війни у Чернігові було закриті всі храми. Нажаль, не всі документи, які свідчать про руйнування храмів, збереглися до наших днів. Чимало їх, особливо тих, які стосувались нищення церков, було ліквідовано. Відомо, що деякі храми взагалі руйнувалися за усними вказівками. Але навіть ті нечисленні документи, які дійшли до сьогодення, дають змогу відтворити реальну картину трагічних подій.

В цей час Рудметалторг розгорнув широку діяльність збираючи кольоровий метал для потреб промисловості. У Чернігові не зважаючи на унікальну історико-архітектурну цінність Спасо-Преображенского собору XІ століття, почали руйнування дзвіниці з метою вилучення, дзвону XVІІІ століття (його вага становила приблизно 840 пудів).

Українським комітетом охорони пам'яток історії і культури було видано розпорядження, в якому підкреслювалось, що руйнування дзвіниці відбувається незважаючи на протести Наркомпроса і існуючі закони. Український комітет охорони пам'яток історії і культури призивав слідкувати за закриттям церков і своєчасно вилучати предмети, які мають культурну цінність з утилля Рудметаллторга. Але на місцях ці розпорядження фактично не виконувались.
Потрібно сказати, що в цей важкий час, деякі розумні люди намагались зберегти пам'ятки культури. Серед таких діячів, які розуміли цінність культових речей і безглуздість державної політики у сфері релігії, був директор Чернігівського музею і за сумісництвом вчений охоронець Чернігівського Держзаповідника М. Вайнштейн.
13 січня 1930 року М. Вайнштейн, звертався до Чернігівського окрвиконкому вважаючи за необхідне зберегти, пам'ятки культури виключної художньої ваги – дзвони, які знаходились у колишньому Спаському соборі та Троїцькому і Єлицькому заповідникові.

М. Вайнштейн наголошував: «Державний музей вважає за необхідне абсолютне збереження дзвонів без будь яких пошкоджень при знятті їх, крім того зважаючи на те, що перевозка дзвонів з дзвониць до склепу Рудметалторгу, а звідти до музею викличе зайві грошові витрати й псування цих пам'яток. Держмузей настоює на тому, щоб ці дзвони, після зняття їх, були перевезені безпосередньо до музею, але не до склепу Рудметалторгу».

Але місцеві органи влади Чернігова не зважаючи на правові документи з цього питання, протест Наркомпоса УССР о забороні Чернігівському окружному виконкому знімати дзвони, які мають значення пам'ятників давнього українського мистецтва, був відхилений секретаріатом ВУЦИК
У 1931 році М. Вайнштейн був змушений скласти з себе повноваження директора музею, скоріше за все це було обумовлено постійним цькуванням з боку місцевих органів влади. У 1931 році М. Вайнштейн виїхав з Чернігова.

Таким чином, нажаль у Чернігові в означений період складалась катастрофічна ситуація, коли йшло руйнування унікальних пам'яток культури, закриття церков, перетворення їх на склади. Це безглуздя, закінчилось фактично тільки 20 років тому. Багато церковнослужителів були перемелені репресивною машиною 30-х років XX століття. Репресії 30-х років XX століття були притаманні всієї країні, Чернігівщина не була виключенням. Репресії зруйнували тисячі життів служителів церкви, зламали їх долі.

Отже, в церковно-релігійному житті Чернігова у 20-30-ті роки XX століття, спостерігались тільки руйнації і знищення – які стосувались, як церковних споруд, так і окремих представників Чернігівської єпархії.


Рига Данило.
Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.





Додано: 01-Січ-07 04:10 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: