Постать Д. В. Савицького в архітектурно-історичному житті Чернігівщини
ІІ половина XІX століття позначилась бурхливим розвитком Чернігова. В певній мірі цьому сприяло збільшення промислових підприємств. Відомо, що на початку XX століття, у Чернігові працювало 24 підприємства.
Звичайно Чернігівська губернія залишалась аграрним краєм. У місті в цей час розгортається доволі активне будівництво, якому сприяли цегляні заводи, що діяли у місті.

В означений час з'являються будівлі, які увійшли в історію нашого міста. Деякі з них і зараз прикрашають його. Мова йде про будинки колишнього реального училища (зараз кооперативний технікум) та жіночої гімназії (сучасний обласний художній музей). Ці будівлі з'явились наприкінці XІX століття.
Будинок Реального училища був двоповерховим, мурованим, Г-подібний у плані, який поєднував композиційні прийоми класицизму і декоративні засоби, які були властиві архітектурі модерну кінця 19 - поч. 20 століття. Навчально-виховний процес у ньому розпочався у 1902 році. На початку 1915 року реальне училище мало 7 основних та 1 підготовчий класи. Кількість учнів, за даними джерел, на цей період складало 286. Бурхливі події 1917 року стосувались всього суспільно-політичного життя на Чернігівщині. Нові перетворення не оминули і освітянської галузі.

Саме цього року реальне училище було закрито. Впродовж 1917-18 років у будинку колишнього реального училища містився Штаб червоногвардійського загону, а в 1919-33 роках – Чернігівський інститут народної освіти.
Під час Великої Вітчизняної війни будівля була достатньо сильно пошкоджена під час бомбардувань, але після війни у 40-х роках її відбудували. З 1955 року у приміщенні колишнього реального училища, був розміщений кооперативний технікум, який розташований у ньому і зараз. У післявоєнний період до будинку з південно-східної частини прибудували новий корпус.

Будівля жіночої гімназії, двоповерховий будинок, була зведена у 1899 році на території колишньої фортеці. Відомо, що за відомістю 1915 року, учениць у навчальному закладі нараховувалось 840. 17 червня 1917 року Тимчасовий уряд прийняв постанову про перетворення 8 класних гімназій у 4 класні. Це був крок до остаточної ліквідації гімназій. Саме тому, восени 1919 року замість Чернігівської жіночої гімназії було утворено трудову школу № 2. З 1983 року у будівлі, яка являється пам’яткою архітектури ХІХ століття розташований Чернігівський обласний художній музей.

Архітектором цих будинків був Дмитро Васильович Савицький. Народився він у 1829 році, у місті Городні Чернігівської губернії. Освіту здобуває навчаючись у будівельному училищі головного управління шляхів сполучення і громадянських будівель. Цей навчальний заклад він закінчує у 1850 році. Через 16 років, а саме 1868 року Д. Савицький обіймає посаду інженера-архітектора будівельного відділення Чернігівського губернського земства На цій посаді він пробув, фактично 30 років. Саме в цей час він плідно працює створюючи свої архітектурні будівлі.
Нажаль, деякі з них не збереглись до нашого часу. На то були різні обставини, і перш за все Велика Вітчизняна війна. Так, у 1882 році за проектом Д. Савицького був побудований будинок жіночого єпархіального училища. Але під час Великої Вітчизняної війни будинок був зруйнований. Зараз на цьому місті на вулиці Горького (кол. Гонча) знаходиться будівля школи міліції.

У рідній Городні за проектом і керівництвом Д. Савицького була побудована культова споруда, місцева церква.

Помер Дмитро Савицький у 1899 році. Таким чином, Д. Савицький увійшов в історію Чернігова, як автор споруд, які призначались передусім для навчально-виховного процесу. Його життя та діяльність залишилась у камені, і навіть зараз прикрашає місто, нагадуючи про автора.
Данило Рига – історик.



Додано: 15-Лип-09 12:02 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: