Сокиринці. Сокиринський архітектурно-парковий комплекс
Сокиринський архітектурно-парковий комплекс — палацово-парковий комплекс створений на початку 19 століття у селі Сокиринці (нині Срібнянського району Чернігівської області).

У 1823—1829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом».

Палац мурований, двопо­верховий, прямокутний в плані, з великим декоративним куполом у центрі. Гол. фасад прикрашено восьмиколонним портиком іонічного ордера, поставленим на аркаду. Парковий фасад має шестиколонний портик, від якого на рівні парадних кімнат 2-го поверху відходить пандус, який розширюється до низу й плавно сполучається з Сокиринським парком.
Обабіч у кін. 19 ст. встановлено дві мармурові копії античних скульптур та декоративні вази.
У будинку налічувалося 60 кімнат, які були сполучені між собою здебільшого за анфіладною системою.
Критими переходами палац поєднується з двоповерховими флігелями (загальна довжина палацу 105 м). Гол. фасад орієнтовано на північно-східний у бік парадного в'їзду, до якого веде широка алея довжина 400 м.

Палац, ворота з огорожею, алея із службовими флігелями обабіч неї утворюють парадну частину садиби. На півночі містяться господарчі двори з приміщеннями для худоби, стайнею, сараями. У східному напрямі від палацу до села вела пряма алея, на якій були розташовані дві церкви та дзвіниця (не збереглися). У парку збереглася оранжерея з теплицями - єдиний на Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся, альтанка, місток.

1920 в палаці розмістилась агрономічна школа, пізніше — Сокиринський сільськогосподарський технікум. Тепер тут розташований професійний аграрний ліцей.

Сокиринський парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення (з 1972). Міститься за 5 км від автодороги Київ - Суми поблизу села Сокиринці Срібнянського р-ну.

Основою парку був ліс з віковими деревами. Нині до складу паркової рослинності входить біля 40 порід. Первісне планування створене 1823-25 садівником І. Є. Бістерфельдом за участю архітектора П. А. Дубровського. У 1826-31 роботами керував Редель, з 1834— К. Христіані, у кінінці 19 ст. - на початку 20 ст. - К. Ф. Яничек. Площа 427 га.

Складається з регулярної частини (комплекс споруд біля входу, гол. алея, Сокиринський палац, службові будівлі) і пейзажної західної частини (пл. 60 га), що відкривається за палацом і по схилу спускається до ставу (пл. 10 га).

Рослинність - дуб, береза, берест, липа, тополя біла, граб, клен гостролистий, модрина, ялина, сосна звичайна і чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева зх. буку. Шевченківський явір - найстаріше дерево парку.

Ландшафт доповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них - ротонда ; 1829, збереглася) , церква з дзвіницею, каплиця (не збереглися), колодязь, гребля, містки (Красний та Готичний), скульптури. Головна алея, центральна поляна з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з усіма ділянками території. На брівці насипної тераси, схили якої спадають до ставка, побудована кругла ротонда. Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами. У готичному стилі побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з трьохярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців.

Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, «Свята долина» — видовжена поляна з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю.



Музей Олеся Вересая
На знак великої народної любові до славного земляка у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая. Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти.

Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя краю:
- знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші;
- зразки національного одягу;
- фрагмент інтер'єру хати, як колиски української культури;
- матеріали історії дружби М.В.Лисенка і О.М.Вересая та поїздки кобзаря до Петербургу з концертом;
- фоторепродукції робіт російського художника А.М.Жемчужникова, яки перебував у Сокиринцях 1852-1856 роках, із зображенням О.М.Вересая;
- інші матеріали про сьогодення.



У 1971 році М.І.Харченко, уродженець села Сокиринці, за графічним малюнком А.М.Жемчужникова створив скульптуру Остапа Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м ), Встановлений на території Сокиринського парку. Час, події у навколишньому житті, накопичений досвід, основні завдання виховного процесу в училищі постійно знаходять відгук та пошук нових творчих форм діяльності музею. На базі музею часто проводяться масові заходи, зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори тощо.





У Сокиринцях проводиться фестиваль кобзарського мистецтва "Вересаєво Свято".



Під час проведення фестивалю 8 червня 2013 року було презентовано відреставрований пам'ятник Остапу Вересаю на трасі перед поворотом до самого містечка.

У 2010 році з'явились ще дві музейні зали-кімнати присвячені родині Галаганів.
Експозиція кімнат оздоблена картинами-репродукціями із родинної колекції (оригінали знаходяться в обласному художньому музеї ім. Галагана), колекцією зброї, деякими речами тих часів.











Додано: 09-Чер-08 18:20 | Автор: Майшев

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: