«Тіні забутих предків» - КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » «Тіні забутих предків» (і конгеніальні твори живопису й графіки)
«Тіні забутих предків»
Майшев Дата: Четвер, 09-Лют-12, 23:39 | Повідомлення # 1
Головний адміністратор
Група: Адміністрація
Повідомлень: 179
Репутація: 5 []
Статус: відпочиває
«Тіні забутих предків» і конгеніальні твори живопису й графіки

Повість М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" має зміст, що не піддається однозначному тлумаченню. Про що ця книга?
- Про нестихаюче ворогування Палійчуків і Гутенюків та палке кохання представників цих старовинних гуцульських родів – Івана й Марічки.
- Про тіні забутих предків і їхній вплив на життя людське.
- Про утвердження духовного начала в людині.
- Про добро і зло.
- Про народження, любов і смерть (пригадаймо народну думку: тричі людина буває дивною … народжуючись, люблячи і помираючи), про підтримку людини із землі і космосу, а отже, про життя.
Так, очевидно, це поема про життя… Про життя у всіх його вимірах…
М.Могилянський розглядає "Тіні забутих предків" М.Коцюбинського "як низку його прощальних міркувань про життя людське", "зваження його на терезах філософського роздуму, мужня розлука з ним без страху, хоч і з жалістю, останнє "прощавай!" життю і привіт тим, хто ще в жадобі "набутись", або й з тремким туском в серці має продовжувати його безперервність" [7; 346-349].
Твір письменника за філософськими думками та поетичними струменями нагадує багатоглавий собор з центральним підкупольним об'ємом, з пластичними формами склепінь, маківок, арок, колон і напівколон, капітелей, заповнений омфалією і настінним розписом.
Недарма А.Крушельницький сказав, що "Гуцульщині "Тінями забутих предків" поставив Коцюбинський в українському письменстві віковічний пам'ятник" [(6; 59]. Повість не випадково називають філософською поемою, шедевром українського художнього слова. Навіть "маститі" літературознавці "тонуть у тексті". Мистецтвознавці, які розглядали повість, спромоглися лише на дослідження окремих її аспектів, а цілісної розвідки, на жаль, словесник не має сьогодні …
За спостереженнями науковців, методистів, учителів української літератури "Тіні забутих предків" - це один із творів шкільної програми, який викликає сильні естетичні переживання. Невелика за розміром повість є коштовною перлиною в творчості М.Коцюбинського та й у всьому українському письменстві (ми не погоджуємося з оцінкою цього твору Г.Хоткевичем: "це не тільки найслабший, але попросту ганебний твір").
І хоч повість має, як відомо, напрочуд простий сюжет, яких багато в світовій літературі, однак твір значно багатший за перебіг подій, які він пропонує читачеві. "Тіні забутих предків" – багатопланові, поліфонічні, у них важко визначити якусь домінантну ідею. Вони потребують естетично чутливого реципієнта, який зможе усвідомити семантизуюче, когнітивне і смислове розуміння тексту. Допоможуть налагодити контакт із повістю М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" суміжні мистецтва. Словесники, очевидно, вже замислювалися над тим, що програми з літератури містять окремі такі теми і твори, які дають можливість показати розвій української літератури зокрема й культури взагалі. Саме до таких належить і повість М.Коцюбинського "Тіні забутих предків". Це якраз той момент, коли геніальна книга спонукала до народження не менш геніальних творів інших видів мистецтв, а саме: графіки, кіно, балету. Отож учителі літератури мають унікальні можливості в процесі вивчення повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" розглянути твори суміжних мистецтв, які активізують процес виникнення в школярів асоціацій.
Повість М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" ілюструвалася різними художниками: М.Жуком, О.Кульчицькою, В.Дозорцем, І.Філоновим, Р.Палецьким, С.Адамовичем, Г.Якутовичем, Е.Іоффе і Л.Карташовим, М.Стороженком, Л.Приймою. Серед графічних робіт за книгою Михайла Михайловича можна виділити два такі основні напрями – символіко-метафоричний і епічно-розповідний. Сутність першого напряму полягає у цілеспрямованій спробі символізувати зовнішні, матеріальні прояви світу з метою у такий спосіб пізнати його внутрішній, трансцедентний зміст.
Символіко-метафоричною є ілюстрація М.Жука титульної сторінки окремого видання повісті "Тіні забутих предків" (1913 р.). 1912 року вже тяжкохворий М.Коцюбинський замовляє своєму другові Михайлові Івановичу обкладинку до книги "Тіні забутих предків". Художник виконує прохання письменника. В ілюстрації Михайла Івановича криється поетичне відчуття таїни. Мистецтвознавці писали: "У цій роботі М.Жук вдався до символіки. Вгорі аркуша він зобразив голову демона, що сперся підборіддям на руки. Пасма волосся переходять у фантастичне крило, а з правого боку внизу починаються з язиків полум'я, що огортають круглий, орнаментований у стилі гуцульської різьби щит. Над головою демона вирують хмари. На брилі скелі висічено напис: "Тіні забутих предків". М.Коцюбинський у листі до М.Жука писав: "Дорогий Михайле Івановичу! Малюнок ваш, спасибі, дістав. Він мені дуже подобається з декоративного боку…" [5; 10].
Символіко-метафоричні ілюстрації до повісті "Тіні забутих предків" виконали Р.Палецький, Г.Якутович, Л.Прийма.
Суть епічно-розповідного підходу до ілюстрування "Тіней…" полягає в тому, що художники йшли за сюжетом. Так прокоментували повість О.Кульчицька, І.Філонов, Е.Іоффе і Л.Карташов, М.Стороженко.
Ілюстрації до повісті допомагають школярам розгледіти в тексті те, що не було відчуто в процесі самостійного читання, зрозуміти деякі суттєві особливості змісту і художньої форми твору.
Повісті М.Коцюбинського пощастило, позаяк найбільшої повноти перекладу словесних образів на мову образотворчого мистецтва художники досягають тоді, коли вони творять не окремі ілюстрації, а цілі серії їх, так звані ілюстративні сюїти. За текстом твору написано кілька таких сюїт.
Дивовижно і неймовірно! Тільки О.Кульчицька протягом 1927-1928 років виконала 75 ілюстрацій до ювілейного видання "Тіні забутих предків" (25 робіт вона створила до вступної статті А.Крушельницького "Тіні забутих предків" на тлі творчості Михайла Коцюбинського" і 50 малюнків до повісті) [6; 104]. В ілюстраціях до передмови А. Крушельницького художниця змальовує чарівну природу Карпат: пейзажі грізного пасма Чорногори, диких верхів Шпиці, озера Шибене, гірські потоки, краєвиди села Криворівні, де любив відпочивати Михайло Коцюбинський, дараби на Черемоші, гуцульські хати та колиби. До вступних ілюстрацій Олена Львівна подає і жанрові картини "Гуцульські діти", "У неділю", "Гуцулка з кужелем на коні". Художниця розуміла, що книгу читатимуть в Північній, Центральній, Східній і Південній Україні люди, які ніколи не бачили Карпат і гуцулів. Через те художниця щедро мережить сторінки ювілейного видання малюнками із зображенням Гуцульщини. В ілюстративному циклі до повісті мисткиня вибудовує видиму розповідь на вузлових моментах характеристик героїв і розвитку сюжету. Серія ілюстрацій художниці відтворює композиційні закономірності твору, передає емоційний лад повісті, вводить читача у світ народної гуцульської міфології. Більшість малюнків розташовані як заставки або кінцівки до певного розділу. Ідучи за автором, О.Кульчицька пропонує глядачеві чудові пейзажі природи Гуцульщини: розкішні царинки; "пишний похід" гуцулів, що поволі рухається суточками (обгороджена гірська стежка); потік, що "летів в долину і тряс по камінню сивою бородою"; високогірські полонини з повзучими по них смереками; полонини, вкриті снігом, небо, мережане яскравими зірками, і світанок у горах.
Особливо велику пізнавальну цінність мають ілюстрації до повісті жанрового характеру, що відображають життя і народні звичаї гуцулів. З точністю дослідника-етнографа Олена Львівна зображує молоду гуцулку, що їде верхи на коні і продовжує прясти (вона не згає жодної вільної хвилини), сцени з життя скотарів, весільний потяг, похорони… Глядачів вражають ілюстрації, що показують життя гуцулів-чередників на полонині. Ось бачимо вівчарів, які доглядають овець на пасовищі, а тут сцену доїння овець, бербениці з бринзою, а ще спостерігаємо за розмовою пастухів біля ватри. О.Кульчицька показала гуцульську хату, два рази ілюструючи її інтер'єр. Художниця зображує меблі, що там знаходяться, концентрує увагу на предметах побуту, ілюструє соціальне становище мешканців, духовні запити. На одній роботі бачимо дружну сім'ю, яка вечеряє за столом посеред хати, а на другій – приголомшеного важкими думами ґазду. Це не тільки етнографічна, а й психологічна ілюстрація. Горе господаря викликане не злиднями, бо Олена Львівна змальовує багату хату з вишуканими кахлями на печі. Причина криється в іншому.
Персонажі М.Коцюбинського із "Тіней забутих предків" на ілюстраціях О.Кульчицької найчастіше невеликого розміру. Художниця чоловічі образи доповнює груповим портретом діда, батька і сина – це конкретні типи гуцулів. Графічна робота позначена чуттям душевної спорідненості трьох поколінь, сповнена внутрішнього тепла й оптимізму. Вона перегукується з думками М.Коцюбинського, висловленими в повісті. Олена Львівна, як художниця, думає і творить в унісон Михайлові Михайловичу. Опоетизовану письменником гуцульську фантазію вона відтворює на ілюстраціях. Ось глядач на малюнку бачить Івана, який, сидячи під смерекою, прислухається до пісні щезника. Уся його увага зосереджена на звуках, що ллються із кичери. Це звуки флояри щезника, постать якого видніється з верхогір'я. На іншій ілюстрації О.Кульчицька майстерно відтворює танок Івана Палійчука з Чугайстром. Чугайстер поспішав урятувати Івана від мавки, а гуцул хоче допомогти Марічці втекти від непрошеного гостя. Палійчук приваблює глядача енергійною поставою, легкістю й граційністю рухів, а добрий лісовий дух дивує своєю ведмежою незграбністю. А ось ще на одному малюнкові художниця показує боротьбу Юри-мольфара з хмарами і перемогу першого. Градова хмара відступає, підкоряючись волі людини-чаклуна.
Серед жіночих образів до повісті "Тіні забутих предків" вирізняється портрет Палагни, одягненої в розкішне гуцульське вбрання. Дружина Івана захоплено розглядає узорчасту крайку, яку тримає в руках – промовиста деталь захоплень і турбот про красивий одяг цієї жінки. А обличчя вона має буденне, пісне. Вираз черствості на ньому є свідченням байдужості до переживань свого чоловіка.
Найхарактернішою особливістю ілюстрацій О.Кульчицької є, як неодноразово підкреслювали мистецтвознавці, точність зображення гуцульської дійсності. Кожен малюнок позначений етнографічністю. Гуцульський побут, мальовничість народних обрядів та костюмів завжди глибоко хвилювали художницю. Тому вона любовно відтворює кожну деталь на одязі, химерні візерунки на предметах щоденного вжитку. Деякі ілюстрації передають психологічні моменти з життя народу. Новаторством О.Кульчицької є використання такого прийому, як уведення мелодій до своїх графічних робіт. Ці мелодії є веселими і сумними, автор їх невідомий (можливо вдасться якомусь дослідникові назвати колись ім'я композитора, який допомагав художниці).
Ілюстрації до повісті виконані тушшю пером. Дослідник творчості художниці І.Сенів зазначає, що малюнки зроблені нехарактерним для Кульчицької дрібним, наче офортним, штрихом: "Ніжна лінія позначається тільки де-не-де. Штрихом при допомозі легких тональних переходів і м'яких контрастів художниця ліпить об'єми і будує далекі плани в пейзажі" [8; 98].
Творчо працюючи над художнім текстом повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків", О.Кульчицька за допомогою пластичної мови графіки доповнила розповідь письменника і стала співавтором книги 1929 року видання. Ця повість є одним із кращих ювілейних видань художньої літератури, творчим досягненням української книжкової графіки саме завдяки високохудожнім етнографічним і психологічним ілюстраціям народної художниці України О.Кульчицької. Р.Головин, науковець зі Львова, писав: "Коли перегортаємо листки цього видання, наглядно бачимо в ньому гармонійне поєднання творчості трьох митців: М.Коцюбинського, О.Кульчицької та українського народу. Кожен з них по силі таланту не має собі рівного" [3; 222].
Тільки такий знавець і ентузіаст Гуцульщини, як О.Кульчицька, міг доповнити повість М.Коцюбинського.
У 1957 році І.Філонов пропонує 19 графічних робіт до книги "Тіні забутих предків", від яких струмує живий, душевний імпульс. Художник тонко сприйняв поезію повісті й органічно перевів її в образотворче мистецтво. Дивлячись на його роботи, згадуєш слова Леонардо да Вінчі: "Живопис - це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують". Визначальною ознакою ілюстрацій Івана Никифоровича є безмежна захопленість красою життя, красою людини і природи.
Г.Якутович розпочав ілюстрування повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" 1963 року (ним було вирізано три гравюри на дереві - твердому самшиті). І тут митець несподівано для себе одержує запрошення знімати фільм за твором "Тіні забутих предків" (художник-постановник).
У березні 1965 року тріумф фільму "Тіні забутих предків" на Міжнародному фестивалі в аргентинському містечку Мар-дель-Плато і визнання його в цілому світі. Заслуга в цьому належить генію М.Коцюбинського й С.Параджанова та колективу останнього. І, безперечно, Г.Якутовичу.
Пізніше Р.Корогодський напише про роль художника у творенні шедевру світового кіномистецтва: "… знання і любов до Карпат Георгія Якутовича стали первісним чинником освоєння поезії Гуцульщини як неповторного духовно-культурного регіону України. Розкрити красу гір, полонин, Черемоша, долин, сіл, церков, духовної цінності залишків матеріальної культури аборигенів міг лише високоосвічений художник, сам закоханий у цей край. Г.Якутович разом з М.Раковським, Ф.Манайлом буквально творили іконописний матеріал, який став, зрештою, картиною "Тіні забутих предків" [4; 81].
Після завершення роботи над фільмом Георгій В'ячеславович знову приступає до ілюстрування повісті й завершує її 1967 року. 19 дереворитів, створених гравером, заставляють глядачів задумуватися над майстерністю митця. Г.Якутовичу доводилося долати опір міцного дерева й при цьому не можна було помилятися й на йоту, бо можливість правки кліше виключалася. Кожен штрих по гладенько відшліфованій самшитовій поверхні художникові давався коштом напруженої уваги до руху штихелів, а кількість штрихів навіть в окремій гравюрі незліченна. Блискуче розроблені тональні переходи від чорного до білого. Мистецтвознавці зазначають, що якість гравюри вимірюється, крім таланту й майстерності, кількістю вкладеної в неї праці. Ю.Белічко стверджує:" Гравюра на дереві як за розміром, так і за витонченістю є камерним видом мистецтва, але праця, яка вкладається в неї, може дорівнювати хіба що праці скульптора, котрий висікає свої твори в граніті" [1; 66].
Знахідки Г.Якутовича як ілюстратора "Тіней забутих предків" вразили глядачів і виявилися важливими для інших художників книги. Митець дійшов висновку про необхідність поділу тексту повісті на окремі частини. Кожен розділ Г.Якутович виділив шмуцтитулом (окремий аркуш книги з винесеним на нього заголовком наступного розділу або частини книги), побудованим з цитати, що є своєрідним епіграфом, та вирізьбленого малюнка. На звороті художник дає гравюру, що виконує роль незвичайного фронтиспіса (малюнок, вміщений на початку книги, поруч з титульною сторінкою). У кожній частині митець розмістив ілюстрації (у першій і четвертій по чотири, а у другій по три). Ю.Белічко пише, що завдяки такому макетові книги "ілюстрації Якутовича не є звичайним додатком до тексту - вони виступають як невід'ємна складова частина, без якої повість втрачає щось істотно важливе" [1; 75].
І.Верба твердить, що гравюри Г.Якутовича до повісті - це фрески: "Фрески всесилля любові і значущості праці людини. Основна їх ідея - утвердження життя на землі, віра в красу і смисл людського буття"[2; 82].
Засобами образотворчого мистецтва Георгій В'ячеславович розкриває й поглиблює думки письменника. Мистецтвознавці оцінюють пошуки художника, як сміливі й оригінальні прийоми, що свідчать про його вдумливу роботу з текстом. Концептуальне осмислення Г.Якутовичем "Тіней забутих предків" як твору модерного мистецтва і прагнення засобами графіки увічнити те нетлінне, що завжди хвилює людство, вивело ілюстратора на розуміння глибинних найдовершеніших архетипів і рівень сучасного людинознавства.
Е.Іоффе і Л.Карташов підготували у 1977 році (видруковані у 1979 році) 16 ілюстрацій до "Тіней …" і зачарували глядача своєрідністю сюжетних композицій, свіжістю образів, колоритністю їхніх костюмів, неперевершеною красою пейзажів Гуцульщини. Кольорові листівки Е.Іоффе і Л.Карташова є цікавими коментарями до повісті М.Коцюбинського. Це яскравий приклад співтворчості художників з автором твору, незважаючи на те, що їх поява віддалена від написання повісті багатьма роками. Створенню ілюстрацій передувала, звичайно, велика підготовча робота. Художники неодноразово виїздили в Закарпаття, де вони досконало вивчали життя і побут гуцулів. Митці розуміли, що художній текст - це лише вихідна точка. А ще є справжнє життя, яке може дати відповіді на багато запитань, які постійно виникають у процесі творення. Тому ілюстрації до "Тіней…" вийшли живими, озвученими кипінням гірських річок, громовим ричанням верхів, шумом смерек, плачем одинокого суму, різдвяною тишею, голосним прокляттям і тихою молитвою…
Названі ілюстративні сюїти в змозі відобразити сюжет, часову структуру твору, показати героїв у розвитку. Вдумлива робота над серіями ілюстрацій художників О.Кульчицької, І.Філонова, Г.Якутовича, Е.Іоффе і Л.Карташова веде читача до розуміння художнього тексту в цілому і його окремих частин.
У процесі вивчення повісті М.Коцюбинського ілюстрації художників можна використовувати за двома варіантами: або у системі уроків за твором, коли словесник, не порушуючи авторську послідовнсіть, залучає ілюстрації для розгляду кожної окремої частини тексту (це простіше), або на окремому уроці, що підсумовує аналіз "Тіней забутих предків" (це складніший вид роботи). А оскільки ми вже говорили про те, що повість М.Коцюбинського дала життя конгеніальним творам образотворчого мистецтва, кіно, балету, то в сильних класах один або два уроки можна присвятити порівняльному аналізові суміжних видів мистецтв. Синтезовані уроки можуть мати такі назви: "Тіні забутих предків": собор муз" або "Тіні забутих предків": повість, графічні твори, фільм, балет". Зіставлення суміжних образотворчостей із літературним твором поглиблюватиме уявлення учнів про специфіку літератури як мистецтва слова, уводитиме школярів в атмосферу художнього тексту, сприятиме кращому запам'ятовуванню літературних фактів, розвиватиме мислення й розширюватиме емоційний досвід учнів, збагачуватиме мовлення.
Синтезовані уроки служать не тільки удосконаленню літературної освіти школярів, але й ведуть їх до розуміння загальних закономірностей розвитку мистецтв. Синтезовані уроки можуть складалися із трьох цілком самостійних блоків. Перший блок – це робота над повістю і народженими нею графічними творами, другий блок – це розмова про фільм "Тіні забутих предків", а третій – повідомлення про балетне видовище. Для першого блоку можна готувати виставки графічних сюїт О.Кульчицької, І.Філонова, Г.Якутовича, Е.Іоффе та Л.Карташова. Кожен графічний цикл повинен мати свою назву (за бажанням організатора виставки) і розміщатися на окремих стендах (це уже обов'язкова умова, щоб уникнути сплутування робіт художників).
Пропонуємо вашій увазі орієнтовні запитання для підсумкової бесіди зі школярами про повість і графічні цикли до неї:
1. Чиї малюнки допомогли Вам чіткіше й повніше сприймати матеріал твору?
2. На якій із ілюстрацій образи Марічки, Івана, Палагни, Юри-мольфара найбільше відповідають вашому уявленню?
3. Довести, що ілюстрації Олени Кульчицької до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» – це етнографічний коментар до найважливіших епізодів і героїв твору.
4. Довести, що малюнки Івана Філонова – свідчення графічного обдарування художника і поетичний коментар до героїв повісті.
5. Довести, що Георгій Якутович володіє талантом філософського осмислення краси людини і краси природи, а його ілюстрації до повісті "Тіні забутих предків" – це "велична панорама життя людини". Прокоментувати думку Артура Шопенгауера: "Художник заставляє нас дивитись на світ його очима" малюнками Георгія Якутовича до "Тіней…"
6. Довести, що ілюстрації Елеонори Іоффе та Леоніда Карташова є яскравим прикладом співтворчості художників з автором повісті "Тіні забутих предків".
7.Підтвердити справедливість міркувань Антона Крушельницького сторінками "Тіней…": "Коцюбинський розкидає у своїх творах стільки поетичних описів розкішної української природи, так сильно змальовує її багатство, її різнородність у пейзажі, що з усіх наших письменників вибивається він на найвизначнішого, найрізноманітнішого пейзажиста-імпресіоніста. Його імпресіонізм у відтворенні природи є прикметним оживленням природи й викликуванням кількома найхарактернішими рисами могутнього вражіння.
Багата на своєрідні імпресії природа Гуцульщини вибивається в творі Коцюбинського на передній план у малюнку краєвиду української землі" [6; 56].
Пейзажі до повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" яких художників вам подобаються найбільше і чому? Відповіді аргументувати художніми особливостями робіт.
8. Трактування головних героїв Івана й Марічки у повісті М.Коцюбинського та ілюстративних сюїтах О.Кульчицької, І.Філонова, Г.Якутовича, Е.Іоффе і Л.Карташова, особливості стилю письменника і художників. Який малюнок художника найгостріше підкреслює суть Івана, Марічки?
9. Довести справедливість думки Михайла Могилянського: "Образний, стислий імпресіоністичний стиль Коцюбинського, його художні засоби в гуцульському оповіданні досягли вершка елегантності, артизму й краси. Та обсягом стилістики не обмежується імпресіоністична маніра Коцюбинського: вона у "Тінях" досягає того, за кваліфікацією Ів. Франка, "тріумфу техніки", коли письменник "за своїми героями зникає зовсім, а властиво переносить себе в їх душу, заставляє нас бачити світ і людей їх очима" [7; 347].
10. Чому кохання Івана та Марічки було трагічне з самого початку? Чи відчували ви це, читаючи перші сторінки повісті й дивлячись перші роботи ілюстративних циклів?
(Трагічним не тому, що на перешкоді стояла ворожнеча родів, а тому, що кохання було більшим і сильнішим за життя).
11. Як засобами образотворчого мистецтва художники зуміли виділити, підкреслити суть Палагни? Чи точно вони йдуть за М.Коцюбинським у створенні цього типу?
12. Освоєння вами міфологічних образів за повістю та ілюстративними сюїтами. Усно описати найхимерніший образ за улюбленою ілюстрацією художника.
13. Пояснити роль художніх деталей повісті та окремих робіт ілюстративних циклів.
Питання для бесіди за ілюстративними сюїтами сформульовані так, щоб учні глибоко схарактеризували особливості графічних циклів О.Кульчицької, І.Філонова, Г.Якутовича, Е.Іоффе та Л.Карташова до повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків". Аналізуючи малюнки художників, школярі доходять думки, що роботи О.Кульчицької, І.Філонова, Е.Іоффе та Л.Карташова є в основному суто ілюстративними, а графіка Г.Якутовича синтетична, із прихованим підтекстом. Вона виявила філософський тип мислення художника, що й надає його творам глибинної змістовності. Ілюстрації Георгія В'ячеславовича не стільки відтворюють образи повісті, скільки тлумачать їх, кожна має в собі автономний художній світ. Художник намагається доповнити письменника, виразити те, що залишилося поза текстом, але підказується усією логікою розгортання дії.
Переважна більшість учнів відзначає, що ілюстрації Г.Якутовича свідчать про досягнутий синтез літературної основи й графіки, і що вони є дуже близькими до метафоричної поетики М.Коцюбинського.
Учнівські міркування про графічні інтерпретації повісті художниками доповнюються матеріалами мистецтвознавців, що досліджували графічні особливості митців та "читанням" ілюстрацій самими школярами. Пропонуємо вашій увазі зіставлення двох малюнків Г.Якутовича до першої частини повісті "Тіні забутих предків", виконаного Ю.Белічком.
"Стріча ворожих родів" і "Іван та Марічка над потоком".
"У повісті "Тіні забутих предків", ілюстрованій Г.Якутовичем, перший розворот є особливо цікавим. У ньому художник зіставляв страшну й безглузду бійку родів та ідилічну сцену зустрічі Івана та Марічки. Таке протиставлення випливає з літературної основи, де сцена бійки безпосередньо передує першому знайомству головних героїв повісті. М.Коцюбинський описує бійку фраґментарно, але досить виразно:
"… Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів.
Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий. Раптом на вузенькій дорозі, між скелею і Черемошем, зробився тиск. Вози, кінні і піші, чоловіки і жінки – спинились і збились в купу. В лютому гвалті, що звіявсь одразу, як вихор, не відомо од чого, заблищали залізні бартки та заскакали перед самим обличчям. Як кремінь і криця, стялись роди – Гутенюки з Палійчуками…".
Опис надто ескізний, але художникові і цього цілком досить, бо він пішов не шляхом конкретизації літературного сюжету, а виявлення його емоційного змісту. Ілюстрація насичена почуттям жаху, в ній ніби все збудоражене, неусталене і готове впасти долу – і бартки, занесені над головами, і руки, і здиблений кінь. І навіть розп'ятий Христос на придорожному хресті ніби сплеснув руками і німо кричить від жаху. Рушиться людське життя, і цей факт художник доводить до значення катаклізму… Створенню відповідного емоційного настрою сприяє і сама формальна побудова гравюри: штрих в ній прямолінійний, дещо навіть відверто грубуватий, лінії стикаються під прямими кутами, а світлотіньові ефекти посилюють враження безладно перемішаного натовпу, тісноти. Художник свідомо відмовляється від вишуканої красивості форм, від благообразності облич, бо це суперечило б і змістові сюжету, і його особистому ставленню до події.
Повною антитезою цій ілюстрації є парна композиція "Іван та Марічка над потоком". Вона прозора і ясна. Дві маленькі постаті дітей вимальовуються на тлі швидкоплинного потоку, струмені якого обтікають каміння, підіймаються хвилями, закручуються і утворюють неповторної краси візерунок, серед якого де-не-де вгадуються рибки. Це чистий, ще нічим не стривожений дитячий світ. Рух води відтворено так матеріально, що викликає в уяві звукову асоціацію з дзюрчанням і плескотінням сріблястого потоку. Тут виявилася самодостатня змістовність форми, яка помітно збагачує образ" (1 68).
Подаємо фрагменти "читання" десятикласниками ілюстрацій художників Е.Іоффе та Л.Карташова. Учні у своїх мистецтвознавчих розвідках відзначали майстерність московських митців у поєднанні барвистого вбрання та декоративного тла з виразним реалістичним трактуванням образів. Школярам найбільше сподобалася колористична гама ілюстрацій художників. Про це йшлося майже у кожній роботі (ми свідомо опускаємо ці описи).

Щезник й Іванко (за ілюстрацією №2)
Найбільше зворушує загадкова листівка із постаттю щезника художників Е.Іоффе і Л.Карташова. На зворотній сторінці ілюстрації слова із "Тіней забутих предків": "Іван озирнувся назад, на скелі, – і скаменів. На камені, верхи, сидів "той", щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. "Нема моїх кіз… Нема моїх кіз…" - розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. "Є мої кози… Є мої кози…" - заскакали радісно згуки, і Іван з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородаті цапи. Він хтів тікати - й не міг. Сидів прикутий на місці і німо кричав од холодного жаху, а коли врешті видобув голос, щезник звинувся і пропав раптом у скелі, а цапи обернулись в коріння дерев, повалених вітром".
Нас вражає праліс, порослий зеленавими мохами, темрява смерекової хащі і, звичайно, щезник, що сидить на велетенському валунові. А ще біляве хлопченя в полотняних сорочечці й штанях, з перекинутою через плече тайстрою, яке заніміло від жаху. Личка Іваньо глядач не бачить, але переляк дитини відчуває через його перестрашену постать та повінь холодних кольорів.Такі образи не творяться в московських майстернях. Для них треба мати не лише багатющу уяву й фантазію, але й сильні життєві враження. Щезник. О це диво із див! Нам здається, що художники просто "підглянули" його десь у лісових хащах Карпат. Химерно переплетені коріння повалених дерев підказали митцям і щезника, і чудернацьких бородатих цапів.
Дивишся у темряву смерекової глушини, чуєш скрип дерев, відчуваєш запах глиці й моху, сирого каміння… Відчуваєш, як похитуються довжелезні смереки, ніби відкривають якийсь шлях, шлях угору, звідки несеться чудодійна, прекрасна й страшна мелодія. Розумієш, що та музика не в твоїй уяві, а наяву. Завмирає серце від страху й захоплення.

Закохані (за ілюстрацією №5).
Удалині синіли гори, щедро залиті сонцем, а тут, у лісі, на закоханих спадала прохолодна тінь вікових дерев. І їм, схованим у тіні від сторонніх очей, було так добре вдвох, так радісно, так весело, так прекрасно. До щему в грудях, до незвичної млості в руках, в усьому тілі, яке в цей час ставало якимось легким, зграбним; здавалося, ось підхопить їх так веселий вітерець-пустун і понесе ген-ген удалеч на цій солодко-піднесеній хвилі…
У цю мить забулося все: і щоденна важка робота, і ворожнеча родів, і та чорна прірва, яка через це стояла між ними. Нічого, нічого зараз для них не існувало, крім цієї короткої й такої щасливої миті їхніх нечастих тепер зустрічей. І які ж вони були обоє зараз прегарні у своєму коханні! Іван то таки справді файний легінь - високий, стрункий, ставний ніжно голубив дівчину до себе, притискаючи її рученьку біленьку до свого палкого серця.
А Марічка, як та горличка, довірливо схилилася на плече парубкові, а її щасливі променисті очі блукали байдуже по деревах, бо вся вона була тут, поруч зі своїм Іваном, і її розпашіле юне лице зоріло щастям. Тим щастям, яке може спізнати лише людина, яка сама щиро кохає і яку кохають не менше, теж віддано, глибоко, назавжди. Назавжди, назавжди! І як то добре стояти отак удвох у лісі, нічого не бачити, не помічати, на якусь мить збайдужіти до всього на світі і лише слухати стук закоханого серця, яке радісно б'ється поруч. Стугонить і буйно шугає кров у скроні, забиває дух, паморочить мозок від напливу ніжних почуттів закоханих. Здається, так було, так є і так має бути завжди. О, та ж завжди ж!
Вчулося, ніби десь іздалеку прилинув і сюди сумний безпомічний і протяжний плач трембіти. І чому десь сумовито плаче трембіта, коли їм зараз так добре вдвох? І чому це в підніжжі гір так шумовито піниться ріка, несучи в собі байдужу силу голубих і непрозорих вод, глибоких вод, бездонних і безкраїх?
Чому ж так зараз голосно шумить ріка, доносячи звук плину своєї течії аж до цих двох таких щасливих закоханих? Чому?
Удалині голосно й шумно ридали трембіти

Світлана Жила,
м. Чернігів

Література.

1. Белічко Ю.В. Георгій В'ячеславович Якутович. - К.: Мистецтво, 1968.
2. Верба И.И. Георгий Якутович: Поиски, работа. - М.: Сов. художник, 1970.
3. Головин Р.Т. Коцюбинський у творчості О.Кульчицької // У вінок Михайлу Коцюбинському: Зб. статей і повідомлень. - К.: Наукова думка, 1967. .
4. Корогодський Р. „Тіні забутих предків: повість, сценарій, фільм" // Слово і час. - 1994. - № 9-10.
5. Коцюбинський М.М. Твори: У 7 т. - Т. 7: Листи // Ред. тому Ф.П.Погребенник, упоряд. та примітки Т.Г.Третяченко. - К.: Наукова думка, 1975.
6. Коцюбинський М. „Тіні забутих предків" / Редакція, передмова й примітки А. Крушельницького, ілюстрації Олени Кульчицької. - Харків: ДВУ,
7. Коцюбинський М.М. Твори: У 7 т. - Т. 7: Листи // Ред. тому Ф.П.Погребенник, упоряд. та примітки Т.Г.Третяченко. - К.: Наукова думка, 1975.
8. Могилянський М. Тіні забутих предків.Україна. Наука і культура.– К., 1991. – С. 346-349.
9. Сенів І.В. Творчість Олени Львівни Кульчицької / Відп. ред. В.І.Касіян. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961.

Матеріали науково-практичної конференції «Феномен Михайла Коцюбинського у художніх вимірах українства», що відбулася в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського 16-17 вересня 2009 р.
http://kotsubinsky.org


інформаційна служба
 
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » «Тіні забутих предків» (і конгеніальні твори живопису й графіки)
Сторінка 1 з 11
Пошук:
Гаряча лінія