Відображення рис українського менталітету - КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » Відображення рис українського менталітету (в епістолярній ввічливості Михайла Коцюбинського)
Відображення рис українського менталітету
Майшев Дата: Четвер, 09-Лют-12, 23:40 | Повідомлення # 1
Головний адміністратор
Група: Адміністрація
Повідомлень: 179
Репутація: 5 []
Статус: відпочиває
Відображення рис українського менталітету в епістолярній ввічливості Михайла Коцюбинського

На важливі етнопсихологічні риси етикетних висловів українського народу одним з перших звернув увагу Я.Головацький у праці «Слова вітання, благословенства, чемності й обичайності у русинів», яка побачила світ ще в 1847 році [Див.: 1]. Порушення цієї важливої проблеми й часткове її вирішення знаходимо в статті Г.Татаревич [11; 18-19]. На сьогодні в українській лінгвостилістиці вже є публікації, присвячені віддзеркаленню ментальних ознак в етикетних одиницях, які служили для вираження епістолярної ввічливості в листах українських інтелігентів ХІХ – початку ХХ ст.. [2; 3]. Є навіть робота, в якій на матеріалі листування М.Коцюбинського з В.Гнатюком показано, які ж саме риси українського менталітету знайшли своє відображення в епістолярній ввічливості обох авторів. Однак досі немає робіт, у яких би розглядались етикетні лексеми та фразеологізми, вживані в листах Михайла Коцюбинського, в етнопсихологічному аспекті. Така спроба робиться нами вперше. Тому-то в статті ставимо за мету з'ясувати, які ж ментальні риси відбились у мовно-етикетних словах та виразах, наявних в епістолярній спадщині видатного українського письменника.
Так, при науковому вивченні епістолярію письменника впадає в око той факт, що в численних мовно-етикетних висловах, якими рясніють його листи, використовується етикетний епітет ласкавий, а також фразеологізми з коренем ласк, - в яких знайшла відображення така етнопсихологічна риса української духовності як ласкавість, і за допомогою яких передавалось доброзичливе, привітне ставлення адресанта до адресата. Бо як справедливо зауважив ще Я.Головацький, «добрый чоловЋкъ сгодливый, чемный чоловЋкъ завсЋгды має добре слово на устахъ, чи съ своимъ чи съ чужимъ все говорить ласково…» [1; 255]. Однією з характерних особливостей епістолярної ввічливості М.Коцюбинського було те, що на початку листів він часто послуговувався чемною звертальною формулою, яка складалась з етикетного епітета, вираженого прикметниками високоповажаний, вельмишановний та іншими й власне української лексеми добродій у формі кличного відмінка однини. У тексті ж листів у різних етикетних ситуаціях з метою посилення епістолярної ввічливості автор використовував звертальну формулу, в якій замість названих епітетів вживався емоційно-оцінний епітет ласкавий. Так, наприклад, лист від 13 листопада 1891 року містить початкову звертальну формулу «Вельмишановний добродію!», а в тексті листа в етикетній ситуації подяки автор вживає чемне звертання, виражене традиційним виразом «ласкавий добродію» [8; 451]: «Сердечне спасибі Вам, ласкавий добродію, що помістили в «Літературно-науковому збірнику» мої праці» (до Василя Лукича) [5; 27]. Те ж саме спостерігаємо й в інших посланнях, як, наприклад, у листі від 28 березня 1892 року: «Не маючи досі від Вп. Редакції «Правди» ніякої звістки, обертаюсь до Вас, ласкавий добродію, з уклінною просьбою оповістити мене, чи «Правда» друкуватиме «На віру», а також коли це буде і чи можу я мати надію на кілька відбиток тої повісті, як гонорар за працю?» (до О.Барвінського) (5; 31). Частотними засобами вираження епістолярної ввічливості в його листах були етикетні фразеологізми з коренем ласк-. Так, нерідко роль інтенсифікатора епістолярної ввічливості виконував етикетний фразеологічний зворот коли (як, якщо) [буде] [твоя, ваша і т.ін.] ласка [8; 450]. Напр.: «Звістіть, коли ласка, чи помістить «Літературно-науковий вістник» допис про оплаканий стан могили Шевченка?» (до В.Гнатюка) [5; 301].
Проте значно частіше в епістолярію письменника такий фразеологізм-інтенсифікатор містив у своєму складі пошанну займенникову форму, яка надавала всьому етикетному виразу шанобливого забарвлення: «Коли Ваша ласка, звістіть мене незабаром, що сталося з «Шляхтою», чи є надія, що вона попаде на сцену, та чи варто посилати її до цензури» (до М.Комарова) [5; 142]; «Коли буде Ваша ласка, прочитайте їх та хоч коротенько скажіть мені свою думку про них : Ваша думка, Ваше слово, чи прихильне, чи гірке – має для мене велику вагу» (до Панаса Мирного) [5; 267]; «Як Ваша ласка, вишліте те, що думали послати, а також ті книжечки, що я лишив у Вас, виїздячи зі Львова» (до В.Гнатюка) [5; 436].
Як синонім до етикетного фразеологічного звороту коли ласка в його епістолярію іноді вживалося фразеологізоване словосполучення коли [Ви такі]ласкаві, яке сучасними словниками не засвідчене: «Коли Ви такі ласкаві, вишліть на ту ж адресу й останні Збірники» (до В.Гнатюка) [5; 324]; «Коли Ви вже такі ласкаві, то пришліть мені й друге своє оповідання, я хотів би вибрати до альманаху те, яке мені більше вподобається» (до І.Липи) [5; 348].
Навіть докір у листах М. Коцюбинського пронизаний ласкавістю, що майже не трапляється в листах інших українських інтелігентів ХІХ – початку ХХ ст.: «Я таки не хочу погодитися з думкою, що ні Ви, ні д.Стефаник нічого не дасте до мого альманаху, хоч Ви небули ласкаві одповісти на запросини» (до Л.Мартовича) [5; 347]; «Щось Ви не ласкаві до нас: не обізвались на запросини до альманаху, не відповідаєте на мої листи» (до М.Вороного) [5; 346]. Високочастотним інтенсифікатором епістолярної ввічливості не лише в листах письменника, але й у посланнях багатьох інших українських інтелігентів ХІХ – початку ХХ ст. був усталений вираз зробіть ласку, але який чомусь відсутній у реєстрі як тлумачного, так і фразеологічного словників сучасної української мови: «Зробіть мені ласку, найміть мені хату десь близько од Вашої і упорядкуйте справу з обідом». У листах М.Коцюбинського традиційний вислів зробіть ласку зазнавав індивідуально-авторського маркування й, як правило, виконував роль не інтенсифікатора, а етикетної частини ввічливого прохання, тобто головного речення в складнопідрядному з підрядним умови: «Зробили б мені велику ласку, коли б нагадали д. Боголюбову, щоб він, не одкладаючи, вислав мені 25 примірників» (до М.Могилянського) [6; 254]; «Ви зробили б нам велику ласку, коли б зволили порадити, де дістати потрібний матеріал, а передовсім, від кого» (до Н.Кобринської) [5; 276]; «Ви зробили б мені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя» (до В.Гнатюка) [5; 308].
Роль інтенсифікатора епістолярної ввічливості в листах як М.Коцюбинського, так і багатьох інших українських інтелігентів ХІХ – початку ХХ ст. виконував фразеологічний зворот будьте ласкаві :[8; 451], який у посланнях письменника часто вживався на початку речення, змістом якого було чемне прохання: «Будьте ласкаві, нагадайте д.Вороному його обіцянку вислати коректу «На камені», це мені конче потрібне» (до І.Липи) [5; 340]; «Будьте ласкаві, сповістіть лишень, коли крайній термін» (до М.Старицького) [5; 343]; «Будьте ласкаві, звістіть мене, якою дорогою послали Ви книжку» (до І.Франка) [5; 351]; «Будьте ласкаві, вишліть на мою адресу видання фірми «Вік», як я прохав Вас при нашій стрічі» (до Б.Грінченка) [5; 413]. При наполегливому проханні традиційний вираз будьте ласкаві часто ускладнювався часткою ж: «Будьте ж ласкаві, високоповажана добродійко, не одмовте швидкої одповіді на цей лист» (до О.Кобилянської) [5; 328]; «Будьте ж ласкаві – не забудьте нас» (до І.Франка) [5; 349]; «Високоповажаний Іване Семеновичу! Нетерпляче чекаю обіцяного Вами для нашого альманаху оповідання. Будьте ж ласкаві, пришліть, коли можна, швидше, бо вже складаємо збірник» (до І.Нечуя-Левицького) [5; 347]. Фразеологізм будьте ласкаві іноді виконував роль не інтенсифікатора епістолярної ввічливості, а становив етикетну частину чемного прохання: «Маю надію, що книжка моя вже вийшла (коректу я одіслав з Відня) і що Ви будете ласкаві і пришлете мені сюди кілька примірників – 5-6» (до О.Луцького) [6; 121]; «Коли ще раз будете в редакції, то будьте ласкаві, коли се Вам зручно тільки, попрохати од мене, щоб мені вислали ту книжку, де буде моє оповідання» (до М.Могилянського) [6; 384].
З метою посилення епістолярної ввічливості в етикетних ситуаціях прохання, вибачення та передачі вітання комусь відсутньому адресант іноді послугувався фразеологізмом-інтенсифікатором з ласки своєї та його діалектним варіантом з ласки свеї, який у «Фразеологічному словнику української мови» зафіксовано в такому вигляді: з своєї (вашої, твоєї) ласки [12; 417]. Напр.: «Коли Ви будете уважати, що можна пристроїти книжечку в Одесі, напишіть, з ласки своєї, коли, кому і скільки примірників можна вислати» (до М.Комарова) [5; 318]; «А поки що звістіть мене, з ласки свеї – чи буде що з отих надій та заходів, а чи все на марне» (до Б.Грінченка) [5; 157]; «Простіть, з ласки своєї, за турботи, що чиню Вам своїми проханнями» (до В.Науменка) [5; 397]; « Чи проф. Грушевський тепер у Львові? Кланяйтесь йому, з ласки своєї, і перекажіть, що я послав йому на київську адресу свій етюд для «Вістника» (до В.Гнатюка) [6; 43].
Етикетна частина ввічливого епістолярного прохання могла мати вигляд речення непрямої питальності (риторичного питання при заперечній формі питання): «Чи не були б Ви ласкаві прислати для бібліотеки «Просвіти» свої вірші і видання?» (до О.Луцького) [6; 45]; «Коли б у Вас знайшлись старі непотрібні часописи, в яких поміщені замітки про тоте свято, то чи не були б Ви ласкаві прислати мені в листі кілька вирізок» (до А.Чайковського) [5; 358]; «Чи не були б Ви ласкаві розпорядитися, щоб мені прислана була коректа з 97 стор. і до кінця книжки» (до В.Гнатюка) [5; 290]. При делікатному проханні його етикетна частина іноді ускладнювалася вставним словом як часткою: «Може б, були ласкаві прислати мені друкований примірник (в листах, обклавши друковане зверху білим папером, щоб, як подеруть коверту, - не видко було друкованого)» (до А.Чайковського) [5; 377]; «Може б, Ви були ласкаві повідомити його (Самійленка) у тій справі» (до М.Грушевського) [5; 413].
Як синонім до етикетного фразеологізму Ваша ласка, тобто доброзичливість, прихильність, виявлена Вами [7; 299], в листах як М.Коцюбинського, так і інших українських інтелігентів. Як засіб вираження епістолярної ввічливості використовувався національно специфічний вираз Ваша ласкавість, який не зафіксований на сьогодні жодним словником. Напр.: «На жаль, у нас не дуже часто трапляється, коли люди, навіть ті, що працюють на одному полі, згадують один про одного, - і тому я ще більше ціню Вашу ласкавість» (до І.Кревецького) [6; 46]. Іноді для вираження епістолярної поштивості в ситуації прохання письменник замість традиційного виразу прошу ласкаво послугувався його діалектним варіантом прошу ласкаве, який міг виконувати роль як інтенсифікатора, так і етикетної частини чемного прохання – «Не гнівайтесь, прошу ласкаве, що не прислав Вам досі обіцяної праці для календаря «Просвіти» (до Василя Лукича) [5; 48]; «До 1-го падолиста (значить два місяці ще) пробуду в Криму, тож прошу ласкаве писати мені до Алушти» (до М.Комарова) [5; 96].
Важливим засобом вираження епістолярної ввічливості в численних його посланнях були етикетні фразеологізовані словосполучення, в яких знайшла відображення така етнопсихологічна риса нашої духовності як сердечність. Майже вся епістолярна спадщина письменника пройнята сердечністю. Тому-то інтенсифікатори епістолярної ввічливості, виражені прикметником сердечний та прислівником сердечно, часто використовувались адресантом у різних етикетних ситуаціях. Серед них перш за все слід виділити різноманітні етикетні формули подяки, марковані сердечністю, на які багатий епістолярій М.Коцюбинського. Так, почуття вдячності за послугу, допомогу, зроблене добро передавалося в епістолярних текстах за допомогою таких етикетних фразеологізованих словосполучень, як-от: сердечна дяка, сердечна подяка, сердечна вдячність, сердечне спасибі, сердечно (сердечне) дякую: «Сердечна подяка Вам і всім підписаним на листі за добрі бажання й за пам'ять» (до П.Тичини) [6; 430]; «Мені дуже хотілось би стати у пригоді Товариству і Вам, як голові його, і я сердечно дякую за довір'я та честь» (до М.Грушевського) [6; 73]; «Сердечне дякую Вам не тільки за пам'ять, але й за сей прекрасний, високопоетичний і глибокий твір» (до І.Франка) [5; 438]; «Високоповажаний і дорогий Іване Семеновичу! Книжечки Ваші – дорогий подарунок – дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав – наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя! Спасибі Вам ще раз сердечне» (до І.Нечуя-Левицького) [6; 95].
Епістолярна ввічливість значно посилювалася та набувала шанобливого забарвлення, якщо вираз подяки ускладнювався пошанною займенниковою формою та величанням адресата на ім'я й по батькові: «Сердечна Вам дяка, дорогий Володимире Михайловичу, за Ваш гарний та щирий лист» (до В.Гнатюка) [6; 394]; «Сердечне спасибі Вам, шановний мій Петре Миколайовичу, за пам'ять і за присланий фейлетон!» (до П.Оконешникова) [5; 319]. В етикетній ситуації подяки письменник послуговувався також власне епістолярними фразеологізованими словосполученнями. Напр.: «Прийміть від мене сердечне спасибі за обіцяну поміч словом і ділом так щиро, як я Вам його засилаю» (до І.Франка) [5; 21]. Ефект посиленої епістолярної ввічливості іноді досягався й за допомогою повтору: «Високоповажаний добродію! Тільки що дістав Ваш привіт. І я, й дружина моя складаємо Вам та всім підписаним на картці сердечну подяку за пам'ять. Вірте, що й ми вміємо пам'ятати й шанувати наших закордонних братів по ідеї й праці. Ще раз сердечна подяка за привіт!» (до В.Гнатюка) [5; 311]; «Приношу Вам хоч пізню, але сердечну подяку за пам'ять і за дорогий для мене дарунок. Вже переглянувши книжку, бачу, який великий інтерес має вона для мене, і заздалегідь тішуся, що зможу прочитати її. Ще раз спасибі!» (до М.Сумцова) [6; 221]. Посиленню епістолярної ввічливості в етикетній ситуації подяки міг сприяти й інтенсифікатор, виражений прикметником у формі найвищого ступеня порівняння: «Ще раз складаю Вам найсердечніше подяку за цінні книжки, які мені стануть у великій пригоді» (до В.Гнатюка) [5; 328]; «Всім їм прошу переказати мою найсердечнішу подяку і привіт» (до В.Гнатюка) [6; 148].
Фразеологізованими словосполученнями, оповитими сердечністю, такими, як-от: сердечне (найсердечніше) привітання, сердечний привіт, сердечне поздоровлення, вітаю сердечно (найсердечніше) адресант часто послуговувався в етикетній ситуації передачі через адресата вітання, привіту, поклону відсутній особі: «Докторові Франкові сердечний привіт» (до В.Гнатюка) [6; 14]; «Моє сердечне привітання Людмилі Михайлівні» (до М.Старицького) [5; 343]; «Разом з жінкою посилаємо Вам і цілій родині Вашій найсердечніше привітання» (до М.Комарова) [5; 155].
Сердечністю марковані в його листах й етикетні вирази, вживані при висловленні побажань при поздоровленні, а також в ситуації ввічливого прощання: «Бувайте ж здорові і прийміть найсердечніше бажання Вам усього найліпшого» (до І.Липи) [5; 340]; «Свідчу Вам, дорогий добродію, свою повну симпатію і найсердечніше бажання здоров'я та сили» (до В.Гнатюка) [5; 391]; «Сподіваюся од Вас, як обіцяли, ще кілька слів, а поки що сердечно здоровлю Вас усім найкращим» (до В.Гнатюка); «Насамперед сердечно поздоровляємо Вас і вп. Дружину Вашу з сином» (до М.Чернявського) [5; 431]. Роль інтенсифікаторів епістолярної ввічливості іноді виконували фразеологізми від (од) усього серця [9; 144], тобто дуже, сильно й цілим серцем (щиро, гаряче) [9; 143]. Напр..: «Здоровлю Вас з родиною і бажаю од серця кращого Нового року, ніж як був попередній» (до В.Гнатюка) [6; 433]; «Високоповажана пані! Сердечно дякую за поздоровлення. Цілим серцем бажаю і Вам здоров'я, щоб Вам виросли гарно діти, щоб чоловік був здоровий» (до О.Гнатюк) [6; 440]; «Я просто зачарований Вашою повістю – все і природа, і люди, і психологія їх – все це робить таке сильне вражіння, все це виявляє таку свіжість і силу таланта, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу» (до О.Кобилянської) [5; 327].
У численних етикетно-мовних одиницях, уживаних М.Коцюбинським в епістолярію, відбилась ще й така етнопсихологічна риса української вдачі як щирість. Саме на щирість як важливу ментальну ознаку нашого світогляду українські інтелігенти ХІХ – початку ХХ ст. не раз звертали увагу в своїх посланнях. Так, у листі від 3 березня 1907 року до А.Чайковського М.Коцюбинський писав: «Книжки для «Просвіти», вислані Вами, теж я дістав і не маю слів, щоб висловити вам од себе і од «Просвіти» як ми вдячні Вам за поміч і ту щирість, якої, на жаль, так часто бракує нашим землякам-українцям» [6; 41]. Так, духом щирості пройняті вислови подяки, які вживаються в його листах: фразеологізовані словосполучення щире спасибі, щира подяка та етикетний фразеологічний зворот щиро дякую [10; 587], як ввічливі форми, що виражають сердечне визнання чиїх-небудь заслуг, великої допомоги в чомусь. Напр.: «За етнографічні матеріали щиро дякую» (до В.Гнатюка) [5; 323]; «Прийміть же хоч тепер моє щире спасибі за Ваш труд» (до І.Франка) [5; 26]. «Дружина моя прохає мене переказати Вам щиру подяку за присилку повісті О.Маковея – «Залісє» (до К.Паньківського) [5;201]; «Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповідання» (до М.Могилянського) [6; 442].
Високочастним інтенсифікатором епістолярної ввічливості в листах письменника був традиційний вираз од щирого серця, тобто палко, від усієї душі [10; 585], який використовувався ним у різних етикетних ситуаціях: «Од щирого серця вітаю Вас з новим роком, бажаючи Вам якнайдовшого, найщасливішого життя на користь людям і Вкраїні» (до М.Комарова) [5; 55]; «Вельмишановний добродію! Велику приємність зробили Ви мені, приславши свою фотографію та оповідання; од щирого серця складаю Вам за те подяку» (до Панаса Мирного) [5; 267]; «Од щирого серця бажаю Вам здоров'я та свіжих сил для нових праць, таких цінних для нашого народу» (до М.Сумцова) [6; 221]; «Од щирого серця цілую Вас» (до Є.Чикаленка) [6; 334].
Етикетний полісемічний фразеологізм моє поважання [12; 651], який у листах М.Коцюбинського використовувався у двох ситуаціях: для передачі вітання комусь відсутньому та при прощанні як формула прихильності й часто був маркований щирістю: «Моє щире поважання Вашій пані і привіт дітям» (до В.Гнатюка) [6; 379]; «Привітайте од нас Вашу вп. родину і прийміть вираз щирого поважання» (до Б.Грінченка) (5; 336); «Посилаючи Вам вирізку з «Діла», користуюсь з нагоди засвідчити Вам і вп. панні Ларисі своє щире поважання» (до Олени Пчілки) [5; 272].
Для вираження сердечної прихильності до адресата адресант часто послуговувався ввічливим виразом Ваш щирий. Напр.: «Ваш щирий М.Коцюбинський» (до В.Стефаника) [5; 313]; «Ваш щирий…» (до А.Чайковського) [5; 359]; «Ваш щирий …» (до М.Чернявського) [5; 419].
Також варто відзначити, що для маркування етикетних виразів щирістю автор часто залучав не лише прислівник-інтенсифікатор щиро, але й його діалектний варіант щире: «Щире вітаю Вас, бажаючи в новому році усього найкращого» (до К.Паньківського) [5; 287]; «Щире бажаю Вам найбільше здоров'я та сили і сподіваюся, що хоч одкриткою подасте нам певну надію на участь у збірнику» (до Л.Яновської) [5; 341]: «Щире прихильний М.Коцюбинський» (до В.Гнатюка) [5; 337]; «Здоровимо щире» (до О.Маковея) [5; 343]; «Щире цілую і обіймаю Вас, дорогий добродію» (до І.Франка) [5; 438].
Отже, як бачимо, в етикетних засобах, які в текстах листів М.Коцюбинського служать для вираження епістолярної ввічливості, яскраво віддзеркалились такі етнопсихологічні риси української духовності як ласкавість, сердечність і щирість. Серед етикетних мовних одиниць, маркованих ментально, можна виділити етикетні епітети, етикетні фразеологізми, прислівники-інтенсифікатори, а також власне епістолярні фразеологізовані словосполучення.

Наталя Журавльова,
м. Запоріжжя

Література

1. Головацкій Я. Слова витанья, благословенства, чемності и обычайности у Русиновъ // ВЋнокъ русинамъ на обжинки уклЋлъ Иван Б. Головацкій. Ч.П. – У ВЋдни, 1847. – С.255-261.
2. Журавльова Н. Віддзеркалення етнопсихологічних ознак українського менталітету в епістолярній ввічливості Івана Франка // Семантика мови і тексту. Зб. матеріалів ІХ Міжнародної наук.- практ. конф. – Івано-Франківськ, 2006. – С.332-335.
3. Журавльова Н.М. Епістолярна ввічливість, пронизана щирістю й ласкою (на матеріалі листів Б.Д.Грінченка) // Творча спадщина Бориса Грінченка й українська національна ідея. Матеріали Всеукраїнської наук. конф. до 145-річниці з дня народж. Б.Грінченка. – Луганськ, 2008. – С.61-68.
4. Журавльова Н. «Я навіть не заслужив на таку ввічливість…» (Відбиття етнопсихологічних ознак українського менталітету в етикеті листування В.Гнатюка з М.Коцюбинським) // Наукові записки Тернопільського національного педуніверситету ім. В.Гнатюка. – Літературознавство. – 2006. - № 1 (19). – С.25-34.
5. Коцюбинський М.М. Твори: У 6 т. – Т.5: Листи (1886-1905). – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 463 с.
6. Коцюбинський М.М. Твори: У 6 т. – Т.6: Листи (1906-1913). – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – 491 с.
7. Словник української мови: У ХІ т. – Т.І: А-В. – К.: Наукова думка, 1971. – 799 с.
8. Словник української мови: У ХІ т. – Т.ІУ: І-М. – К.: Наукова думка, 1973. – 840 с.
9. Словник української мови: У ХІ т. – Т.ІХ: С. – К.: Наукова думка, 1978. – 916 с.
10. Словник української мови: У ХІ т. – Т.ХІ: Х-Ь. – К.: Наукова думка, 1980. – 699 с.
11. Татаревич Г. Етикет і ментальність // Дивослово. – 1998. - № 3. – С.18-19.
12. Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1999. – 984 с.

Матеріали науково-практичної конференції «Феномен Михайла Коцюбинського у художніх вимірах українства», що відбулася в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського 16-17 вересня 2009 р.
http://kotsubinsky.org


інформаційна служба
 
КУЛЬТУРА і ТУРИЗМ ЧЕРНІГІВЩИНИ - форум » КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР » 150 років від дня народження МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО » Відображення рис українського менталітету (в епістолярній ввічливості Михайла Коцюбинського)
Сторінка 1 з 11
Пошук:
Гаряча лінія