Вірші Сергія і Тетяни Дзюби перекладені вже 21-ю мовою світу й надруковані в 23 країнах

Нещодавно поезії талановитого чернігівського подружжя переклали болгарською (видатний поет, лауреат Національних премій Болгарії Димитр Христов), сербською і хорватською (відомий поет, учасник літературного гурту «Пропала грамота», науковець, дипломат Юрко Позаяк), італійською (професійний перекладач Надія Трускавецька, громадянка Італії), македонською та мовою есперанто (перекладач, науковець, член Спілки письменників Македонії Віра Чорний-Мешкова).
Отже, на сьогодні вірші Сергія і Тетяни Дзюби перекладені 21-ю мовою світу й надруковані в 23 країнах. Причому йдеться про висококваліфіковані, талановиті літературні тексти, адже в цьому унікальному проекті беруть участь відомі письменники, перекладачі і науковці – фахівці з англійської, російської, французької, іспанської, японської, китайської, корейської, перської, івриту, польської, білоруської…
Нині в роботі – переклади арабською, турецькою, шведською, грецькою, румунською, естонською, азербайджанською, грузинською, вірменською, таджицькою, ромською (циганською), кримськотатарською мовами.
«У перспективі всі ці переклади плануємо упорядкувати й видати окремою книжкою, – розповідає Сергій Дзюба, – і частину примірників подаруємо посольствам різних країн – під час презентацій».
Ось як вірші Сергія і Тетяни Дзюби звучать болгарською, сербською, хорватською, македонською та есперанто.

Болгарською переклав Димитр Христов

Сергий Дзюба

* * *
На сребристата длан на вечността
малко момиче
разресва коси
с лунен гребен
и в огледалце капризно
не вижда лицето си:

Там са нейният поглед
и бръчките
на непозната Жена.

* * *
На острова
далечен като сълзите на Ева,
притиснат в обятията
на ослепително-бели скали,
така, че може да се улови
хоризонта,
ако не избяга в морето,

музиката
намери приют –
за да създаде
Мъжа
и Жената.

* * *
Живейте дълго,
пишете малко
и не обвинявайте Небето
в грехове.

* * *
Разплакана красавица:
мигли
с мъниста-сълзи
очароваха дъгата.

* * *
Хора,
моля ви, по-тихо –
не се чува морето.

* * *
Като дете в ъгъла,
китара
стара-стара,
трудно стои.
Тетяна Дзюба

* * *
Денят отстъпи с врявата на гарата –
И сенките се удължиха като релси,
Които водят в мрака безизходен.
И ги пресичат жените,
Смаляващи се анни каренини,
Чието избавление от проблемите
Е гарантирано само до изгрева.

* * *
И ще бъде тишина с цвят на надежда,
И ще бъде покой с цвят на щастие,
И ще падне ябълка, разцепена на две,
И половинките ще изядат щастливи влюбени,
Без да забележат зад клоните разплаканата Ева,
Проклела свойта стара авитаминоза.

* * *
Времето прониква като сол,
Като пясък от най-древните часовници,

Люти, прогаря, боли.
А после се отдалечава и разтваря,
И превръща се в море,
В което е добре да се люлееш
На вълните на спомените.

За съжаление – недълго,
Защото хората живеят на сушата,
Където морето е сол…

* * *
Принцесите винаги са били на глупците –
така убеждава народната
мъдрост.

* * *
Звъня по телефона
На номера, които зная наизуст,
Във време, когато никой не отвръща.
Само тогава можеш да слушаш това,
Което искаш да чуеш отдавна.
Превод от украински на български: Димитър Христов

Про перекладача болгарською:
Димитр Христов (Болгарія) – поет, драматург, перекладач, бард. Народився 17 травня 1957 року в м. Благоевград (Болгарія). Завершив філологічний факультет Софійського університету ім. Св. Климента Охридського. Працював референтом з поезії в Спілці болгарських письменників, головним редактором газети «Болгарський письменник», був головою Творчого фонду, завідувачем відділу літератури в газеті «Пульс», автором і ведучим телевізійної програми «Час для поезії», директором підприємства «Софкнига», головним експертом Міністерства культури Болгарії. З 2009 року – директор Болгарського культурно-інформаційного центру в Скоп’є (Республіка Македонія). Автор поетичних збірок: «Робочий день», «Ранена свобода», «Листи до Єви», «Болгарські видіння», «Балада про любов», «Романтика і попіл», «Серцевий ритм», «Молитва за Болгарію», «Хліб і вино», аудіо-альбому з авторськими піснями, а також книги п’єс. Поезії і драматичні твори були перекладені російською, українською, англійською, албанською, сербською, македонською, італійською, китайською, грецькою та іншими мовами. В Росії, Сербії, Р. Македонії, Албанії та Україні виходили окремі збірки поезій. Монодрама «Мерилін Монро» неодноразово ставилася в театрах Болгарії та Р. Македонії. Добірки віршів у перекладі українською мовою публікувалися в часописах «Молодь», «Всесвіт», «Літературна Україна», «Дніпро» та ін. 2012 року в луцькому видавництві «Твердиня» вийшла збірка поезій Д. Христова «Крізь кордони» в перекладі з болгарської Анни Багряної. Лауреат Національних літературних премій імені В. Башева та П. Славейкова, премії Спілки болгарських письменників (за поезію), Міжнародної премії «Літературний Дедал» (Р. Македонія). Перекладає зі слов’янських мов, зокрема з української (класиків і сучасних поетів). У 2012-му в Болгарії вийшла антологія «Нова українська поезія» (32 українські автори, переважно – з наймолодшого покоління) в його перекладі. Член Спілки болгарських письменників.

Сербською переклав Юрко Позаяк
Сергиј Дзјуба
* * *
На сребрнастом длану вечности
мала девојчица
чешља косу
месечевим чешљем
и у каприциозном огледалцету
не види своје лице:

Тамо је њен поглед
и боре
неке непознате
Жене.

* * *
На острву
далеком као сузе Еве,
стиснутом у загрљају
заслепљујуће белих хридина
тако да се може зграбити
хоризонт, само ако не бежи у море

нашла је уточиште
музика –
да би родила
Мушкарца
И Жену.

* * *
Живите дуго,
Пишите мало
и не кривите Небо
да је грешно.

* * *
Уплакана лепотица:
трепавице су
бисером суза
привукле
дугу.

* * *
Људи,
молим, тишина –
море се не чује.

* * *
У ћошку гитара
стара-старцата
као дете
стоји тешко.


Тетјана Дзјуба

* * *
Дан се повукао са галамом железничке станице –
И сенке су постале дуге као колосеци
Што воде у ћорсокак ноћи.
Преко њих прелазе жене,
Закржљале ане карењине
За које је избављење од проблема
Гарантовано само до ујутру.

* * *
И биће тишина боје наде,
И биће мир боје среће,
И пашће јабука, распрснувши се надвоје,
Њене половине појешће срећни заљубљени
И неће приметити иза грања уплакану Еву
Која је проклела своју давнашњу авитаминозу.

* * *
Време се просипа
Као песак најдревнијег сата

Као со пече, гребе, нагриза.
А затим се повлачи, раствара
И постане море
У којем се лепо љуљати
На таласима успомена.

Штета, што кратко то траје
Јер људи живе на копну

Где море је со...

* * *
Принцезе увек припадну будалама –
тврди народна
мудрост.

* * *
Зовем на телефоне
Чије бројеве знам напамет
Док нико не диже слушалицу.
Само тад можеш у њима чути оно
Што давно већ желиш да чујеш.

Хорватською переклав Юрко Позаяк
Serhij Dzjuba
* * *
Na srebrnastom dlanu vječnosti
mala djevojčica
češlja kosu
mjesečevim češljem
i u kapricioznom ogledalcu
ne vidi svoje lice:

Tamo je njen pogled
i bore
neke nepoznate
Žene.

* * *
Na otoku
dalekom kao suze Eve,
stisnutom u zagrljaju
zasljepljujuće bijelih hridina
tako da je moguće hititi
vidik, samo ako ne bježi u more

našla je utočište
glazba –
da bi rodila
Muškarca
i Ženu.

* * *
Živite dugo,
pišite malo
i ne krivite nebo
da je griješno.

* * *
Uplakana ljepotica:
trepavice su
biserom suza
privukle
dugu.

* * *

Ljudi,
molim, tišina –
more se ne čuje.

* * *
U uglu gitara
stara-starcata
kao djete
stoji teško.


Tetjana Dzjuba

* * *
Dan se povukao s galamom kolodvora –
I sjenke su postale duge kao kolosjeci
Što vode u slijepu ulicu noći.
Preko njih prelaze žene,
Zakržljale ane karenjine
Za koje je izbavljenje od problema
Garantirano samo do ujutru.

* * *
I bit će tišina boje nade,
I bit će mir boje sreće,
I past će jabuka, rasprsnuvši se nadvoje,
Njene polovice pojest će sretni zaljubljeni
I neće zapaziti iza granja uplakanu Evu
Koja je proklela svoj davnašnji avitaminoz.

* * *
Vrijeme se prosipa
Kao pjesak najdrevnijeg časovnika

Kao sol peče, grebe, nagriza.
A potom se povlači, rastapa
I postaje more
U kojem se lijepo ljuljati
Na valovima uspomena.

Šteta što kratko to traje
Jer ljudi žive na kopnu

Gdje more je sol…

* * *
Princeze uvijek pripadnu budalama
tvrdi narodna
mudrost.

* * *
Zovem na telefone
Čije brojeve kojih znam napamet
Dok nitko ne podiže slušalice.
Samo tad možeš u njima čuti ono
Što davno već želiš čuti.

Про перекладача сербською і хорватською:
Юрко Позаяк (Юрій Лисенко) (Україна) – письменник, перекладач, дипломант. Народився 9 травня 1958 року у Києві. Кандидат філологічних наук (1989), доцент (1995). Член Національної спілки письменників України. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (слов`янська мова і література, філолог, викладач сербохорватської мови та літератури, викладач української мови і літератури). Викладав українську мову в Інституті журналістики КДУ імені Тараса Шевченка (1981-1997). Працював другим, а згодом першим секретарем Міністерства закордонних справ України: у посольстві України в Хорватії (1998-2002) та Сербії (2004-2008). З березня 2008-го до березня 2010-го – у секретаріаті Президента України (керівник служби підготовки виступів Президента України). Учасник поетичної групи «Пропала грамота». Упорядник книги «Антологія альтернативної української поезії. Зміни епох: друга половина 80-х – початок 90-х років». Автор збірок «Пропала грамота» (Юрко Позаяк, Семен Либонь, Віктор Недоступ, 1991) та «Шедеври» (1997). Син українського письменника Василя Лисенка.

Македонською переклала Віра Чорний-Мешкова

Сергиј Ѕјуба

* * *
На сребреникавата дланка на вечноста
малечкото девојче
ја чешла косата
со месечевото чешле
и во каприциозното огледалце
не го гледа своето лице:

Таму е нејзинот поглед
и брчките
на непознатата
Жена.

* * *
На островот
далечен, како солзите на Ева,
притиснат од прегратките
на заслепувачко-белите карпи
така, што може да се фати
хоризонтот ако тој не бега во морето,

си најде прибежиште
музиката –
за да ги создаде
Мажот
и Жената.

* * *
Живејте долго,
пишувајте малку
и не го обвинувајте Небото
за гревовите.

* * *
Расплакана убавица:
трепките
со ѓерданчиња од солзи
го привлекоа
виножитото.

* * *
Луѓе,
ве молам, потивко –
не се слуша морето.

* * *
Во ќошето е гитарата,
стара-прастара,
како дете
стои тешко.

Тетјана Ѕјуба

* * *
Денот бега по железничкиот неред –
И сенките станаа долги како железничката пруга,
Што води во ќорсокакот на ноќта.
Неа ја пресекуваат жените,
Безначајни ани карењини,
На кои избавувањето од проблемите
Им е гарантирано само до разденувањето.

* * *
И ќе биде тишина на бојата на надежта,
И ќе биде спокој на бојата на среќата,
И ќе падне јаболкото, парчосувајќи се надве,
Неговите половинки ќе ги изедат среќните вљубени,
И не ќе ја забележат зад гранките заплаканата Ева
Која ја проколна својата дамнешна авитаминоза.

* * *
Времето се истура како сол,
Како песокот на најдамнешниот часовник,

Гори, пече, тлее.
А потоа се оддалечува, се растворува, -
И станува море
Во кое е добро да се нишаш
На брановите од сеќавањата.

Жално е само накратко,
Зашто луѓето живеат на копното,

Каде што е морето, таму е солта....

* * *
Принцезите секогаш ги добиваа глупаците, -
така не убедува народната
мудрост.

* * *
Ѕвонам на телефоните
Чии броеви ги знам напамет,
Во време кога никој не ја крева слушалката.
Само тогаш можеш да го чуеш од нив тоа
Што сакаш да го слушнеш одамна.

од украински јазик превела: Вера Чорниј-Мешкова

Мовою есперанто переклала Віра Чорний-Мешкова

Sergij Dzjuba

* * *
Super la arĝenta manplato de eterneco
malgranda knabino
kombas hararon
per luna kombileto

kaj en la kaprica speguleto
ne rigardas sian vizaĝon:

Tie estas ŝia rigardo
kaj sulkoj
de nekonata
virino.

* * *
Sur insulo
malproksima, kiel larmojn de Eva,
prenas el la ĉirkaubrakoj
de blindige-blankaj rokoj
tiel, kio povus kapti
la horizonton se li ne kurus en la maron,

la muziko
trovas rifuĝejon –
por krei
la Viron
kaj la Virinon.

* * *
Vivu longe,
skribu malmulte
kaj ne akuzu la Ĉielon
pro la pekoj.

* * *
Ekploranta belulino:
okulharoj
kun kolĉenetoj de larmoj
altiris
la ĉielarkon.

* * *
Homoj,
mi petas vin, estu silentaj –
oni ne aŭdas la maron.

* * *
En la angulo estas gitaro,
malnova-antikva,
kiel la infano
staras malfacile.

Tetjana Dzjuba

* * *
La tago kuras tra fervoja kaoso –
Kaj la siluetoj estiĝas longaj kiel reloj,
Kiuj gvidas en sakstraton de la nokto.
Ilin trapasas la virinoj,
Sensignifaj Ana-j Karenjina-j,
Kies savado el problemoj
Estas garantiata al ili nur ĝis la mateniĝo.

* * *
Kaj estos silento esperkolora,
Kaj estos kvieto feliĉkolora,
Kaj falos la pomo, dispartiĝos duope,
Ĝiajn duonojn finmanĝos feliĉaj amantoj,
Kaj malantaŭ branĉoj ili ne rimarkos la plorantan Eva
Kiu anatemis sian malnovan avitaminozon.

* * *
La tempo kribras kiel salo,
Kiel sablo de antikva horloĝo,

Brulas, pikas, subbrulas.
Kaj poste malproksimiĝas, malkomponiĝas, -
Kaj fariĝas maro
En kiu estas bone luli
Tra la ondoj de rememoroj.

Estas triste nur mallonge,
Ĉar homoj vivas sur la tero,

Kie estas maro, tie estas salo....

* * *
Princinoj ĉiam ricevadis malsaĝulojn, -
Tiel konvinkas nin la popola
saĝo.

* * *
Mi telefonas al telefonnumeroj
Kies numerojn mi konas parkere,
Dum la tempo kiam neniu levas aŭskultilon.
Nur tiam vi povas aŭdi de ili tion
Kion vi deziras aŭdi delonge.
tradukis: Vera Ĉornij-Meŝkova

Про перекладача македонською та есперанто:
Віра Чорний-Мешкова (Республіка Македонія) – письменниця, перекладач, журналіст, громадський діяч. За національністю – українка. Народилася 25 квітня 1963 року в м. Інгія, Воєводина (колишня Югославія). Закінчила економічний факультет університету імені Св. Кирила та Мефодія в м. Скоп’є й Інститут української філології Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова в Києві. Завершує роботу над кандидатською дисертацією. Член Національної спілки письменників України (з 25 грудня 2006 р.), Спілки письменників Македонії (з 19 жовтня 2007-го) та Союзу перекладачів Македонії. З 1984 р. займається громадською діяльністю в організаціях есперанто «Железнічар», Со¬юзі есперантистів Македонії MEL і Югославському Союзі есперантистів JEL (на посадах секрета¬ря та президента молодіжної частини JEJA). Поширення усіх її книжок мовою есперанто здійснюється через Світову есперантську організацію UEA в Роттердамі. З 2002-го працює референтом із питань культури та гу¬манітарного співробітництва і перекладачем у Посольстві України в Республіці Македонія. В 2003 р. обрана на посаду секретаря Громади українців у РМ імені Лесі Українки. У 2006-му українською мовою побачила світ її поетична збірка «Київські епіграми» (вперше у Македонії було надруковано книжку українською). Автор збірок поезії македонською мовою: «Пластови во малого сонце» («Пласти в малому сонцю»), «Жолти зрна – белоплота дама» («Жовті зерна – білоли¬ця дама»), «Зорница» («Зірниця»), «Еделвејс во долапот» («Едельвейс у стінній шафі») (Скоп’є); мовою есперанто: «Stupoj» («Сходи», Загреб), «Tra la spuroj de la matenrugo» («По слідах світанку», Сараєво). Видала книги поетичних перекладів із македонської мо-вою есперанто: «Tikvesa legendo» – Лазо Каровського, «Sismografo» – Блаже Коневського та «Blankaj mamoj de Bosilka» – Гане Тодоровського. У 2003 р. видала переклад віршів Павла Мовчана з української македонською мовою «Жертовник» (це – перша друкована книга перекладу художньої української літератури в Македонії). Також у її перекладі вийшли з друку книги македонською: «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Бояриня» Лесі Українки, «Вознесіння» Богдана Ігоря-Антонича, «Жовтий князь» Василя Барки, вибрані поезії Любові Голоти, «Сучасна українська поезія» (видання Струзьких вечорів поезії), «Дивна така любов» Анни Багряної. Для літературних журналів перекладала з української мо¬ви македонською твори українських письменників: Василя Стефаника, Павла Тичини, Євгена Маланюка, Андрія Малишка, Ліни Костенко, Павла Загребельного, Івана Драча, Юрія Андруховича, Ігоря Римарука, Віктора Кордуна, Семена Скляренка, Юрка Покальчука, Теодозії Зарівної та ін. Перекладає з македонської мови українською твори відомих македонських письменників. Співавтор і перекладач наукового дослідження «І пізнайте істину та істина визволить вас...» про українсько-македонські культурні зв’язки. Працювала над виданням збірника Македонської академії наук та мистецтв, при¬свяченого Дням науки України в Республіці Македонія. Співавтор першого українсько-македонського і македонсько-українського розмовника (НАН України). Закінчила переклад македонською «Українських народних казок». За літературну діяльність отримала національні та іноземні нагороди: почесну грамоту Державного комітету України у справах національностей та міграції (2005), подяку Громади українців у РМ імені Лесі Українки (2006), грамоту Посольства України в РМ (2007). Указом Президента України 17 січня 2008 р. Віру Чорний-Мешкову нагороджено Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. А 14 жовтня 2008-го письменницю відзначено медаллю Св. Георгія Побідоносця «Честь, слава, труд» IV ст. (Міжнародний Академічний Рейтинг популярності «Золота Фортуна»).

Віталій Леус,
член Національної спілки письменників України,
м. Чернігів


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.






Додано: 21-Чер-12 23:11

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: