Вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1943 р.: відновлення історичної справедливості

23 вересня 2011 р. у м. Корюківка Чернігівської області проведено мітинг з нагоди підписання Президентом України В. Януковичем Указу «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії».
Захід відбувся біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківщини фашистським загарбникам, де у 1943 р. був ресторан, в якому карателі розстріляли сотні безневинних людей – дітей, жінок, людей похилого віку…

Мітинг відкрила Раїса Малиш, перший заступник голови Корюківської райдержадміністрації. Вона, зокрема, розповіла про роботу влади та громадськості щодо вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії. Наприкінці грудня 2010 р. Чернігівська облдержадміністрація спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Корюківським історичним музеєм видали збірник документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності». Ведеться підготовча робота щодо спорудження Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами: визначено місце, проведено два засідання комісії з розгляду проектів при управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації.
Учасникам заходу було зачитано Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії».

Громадськість міста та району чекали понад півстоліття і нарешті відновлено історичну справедливість – на державному рівні буде відзначатися пам’ять жертв Корюківської трагедії – наголосили голова Корюківської районної організації ветеранів Наталія Шелудько та вцілілий свідок трагедії 1943 р. Дина Корнієвська. Вони високо оцінили підписання В. Януковичем довгоочікуваного Указу і з гіркотою згадали невиконані обіцянки попередніх керівників різного рівня. Ветерани зі словами вдячності щодо виконання своїх зобов’язань звернулися також до керівництва Українського інституту національної пам’яті, Чернігівської облдержадміністрації, Корюківської райдержадміністрації та районної ради, міської ради.

Від імені керівництва Українського інституту національної пам’яті і особисто його директора, член-кореспондента Національної академії наук України Валерія Солдатенка науковий співробітник Сергій Бутко передав вітання корюківчанам з нагоди підписання довгоочікуваного Указу. Він нагадав, що Валерій Солдатенко і голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко виконують наказ корюківчан щодо відновлення історичної справедливості, який вони їм дали ще 2 березня цього року біля Меморіалу.

С. Бутко наголосив, що майбутній Меморіал буде присвячено жертвам Корюківської трагедії як найбільшої в Другій світовій війні і водночас має стати національним символом скорботи – пам’яттю про жителів населених пунктів України, знищених гітлерівськими окупантами.

Він закликав ветеранів і нащадків жертв трагедії в Корюківці згадати прізвища загиблих від рук карателів 1-2, 9 березня 1943 р. для підготовки списку, який стане невід’ємною складовою Меморіалу. Представник Українського інституту національної пам’яті також просив передати дослідникам вцілілі фотокартки жертв й документи про трагедію, які зберігаються в родинах. Інститут національної пам’яті також відновлює та уточнює список всіх знищених сіл України разом із мешканцями гітлерівцями окупантами для цього Меморіалу. Ведеться дослідницька робота спільно з місцевими істориками та краєзнавцями.

Корюківським міський голова Ігор Матюха підкреслив, що міська влада робила й робитиме все від неї залежне для гідного відзначення пам’яті жертв трагедії. Він, зокрема, повідомив про розгляд питання встановлення пам’ятних дошок на вцілілих цегляних будинках часів знищення міста у березні 1943 р.

Виступаючі наголосили: громадськість Корюківського району чекає від Верховної Ради України прийняття постанови «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни». Вони підкреслили – реалізація положень Указу Президента України є спільною справою влади і громадськості.
Після виступів присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання і поклали квіти до Меморіалу.

Український інститут національної пам’яті














ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
В історії Другої світової війни каральна акція проти мирного населення цілого містечка Корюківки за напад на його гарнізон партизан з’єднання під командуванням О. Федорова є одним з найбільших серед нацистських злочинів.
Корюківка – селище міського типу з 1923 р., місто з 1958 р., центр Корюківського району Чернігівської області з 1966 р. Розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова – у північній частині області. Місто розташоване на березі річки Бреч (притока річки Снов). Місто знаходиться на перетині автошляхів обласного і місцевого значення, по яких здійснюється транспортний зв’язок з обласним центром та сусідніми райцентрами: Щорсом, Меною, Семенівкою і населеними пунктами району.

Під час німецької окупації Корюківка була центром радянського партизанського руху на Чернігівщині. Звідси почали свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з’єднання О. Федорова, тут постійно діяло партійне та комсомольське підпілля.

За дії радянських партизан на Корюківщині окупанти спалили, зокрема: 23 березня 1942 р. с. Єліне (знищено 296 жителів), с. Мостки; 13 серпня 1942 р. – с. Клюси (знищено 128 жителів).

У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі. Воно розпочало збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Згодом гітлерівці за це спалили села Гуту Студенецьку, Тихоновичи, частину Перелюбові. Одним із заходів окупаційної влади проти партизан було взяття під арешт членів сімей партизанів у Корюківці, яких можливо планували стратити. За проханням командира взводу з’єднання Феодосія Ступака, двох 12-13 річних синів якого теж посадили до корюківської в’язниці, а дружину розстріляли, Микола Попудренко, який на час відсутності Федорова виконував обов’язки командира, дав команду провести напад на містечко.

Уночі 27 лютого 1943 року партизани з’єднання Федорова розгромили німецький гарнізон, залишки якого уціліли тільки у цегляному будинку лікарні. Визволили в’язнів з тюрми – сім’ї партизанів, активістів з усього району (за офіційними даними – 97, за спогадами – від 37 до 50).

Вранці 1 березня 1943 р. з Щорса у Корюківку прибув есесівський каральний загін. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50-100 чол. у великі будинки церкви, театру, ресторану, земельного відділу і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці і вбивали жителів.

Серед свідчень очевидців для уявлення цього злочину наведемо уривок спогаду уцілілого мешканця, священика Всеволода Дагаєва: «Приблизно годині о дев’ятій ранку першого березня машини з німцями почали під’їздити до контори рафінадного заводу, де я неподалік квартирував. Напередодні ми з дружиною вирішили перебратися на квартиру в Олексіївку [район містечка]. І я пішов, щоб знайти підводу для перевезення речей. Коли повернувся, мене не пропустили, почали по мені стріляти. Я зайшов у дім метрів за десять від ресторану.

Коли переконався, що прокляті фашистські кати виїхали, зайшов до ресторану і побачив там гори вбитих людей і калюжі крові. В Олексіївці, куди я пішов відразу після цього, було те ж саме: у будинках і просто на подвір’ї лежало по 20-30 трупів.

Частину будинків із трупами гітлерівці спалили першого дня. На другий день тривало те ж саме. Були випадки, коли людей живими кидали у вогонь».
Після знищення всіх знайдених корюківців, карателі селище спалили. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці, у Холмах. Акцію проведено 1 і 2 березня, а 9 березня карателі поверталися, щоб добити уцілілих, які поверталися в населений пункт із сел.

Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців (за актом від 1943 р. – 6700 чол.) і спалено 1290 будинків.

Помста німецьких окупантів абсолютно неспівмірна з їх власними втратами від нападу партизан. У радіограмі М. Попудренка від 2 березня 1943 р. про розгром гітлерівського гарнізону у Корюківці наводяться такі дані про людські і матеріальні втрати окупантів: «27 лютого група партизанів під командуванням начальника штабу Рванова розгромила німецький гарнізон на залізничній станції Корюківці. Знищено 8 однотонних причепів, 160 покришок для автомашин, 2 гаражі, механічну майстерню, слюсарню, 2 лебідки на автомашинах, склад пального з бензином, склад з сіном, пакгауз з картоплею, телефонну станцію, склад з дровами і оборонною лісопродукцією 1000 кубометрів.

Висаджено в повітря ешелон, при цьому знищено 18 вагонів, виведено з ладу залізничні стрілки і зірвано колію протягом 5 кілометрів. Висаджено в повітря дерев’яний міст довжиною 8 метрів, знищено будинок Держбанку з грошовою коморою і зв’язок. Взято трофеї: 2 станкові кулемети, 119 гвинтівок, 2500 патронів, зерно, продукти і масло.

Взяли в полон 4 мадьярів і 1 німця – колишнього залізничного майстра з Дрездена. Захоплено документи управи комендатури. Визволено 97 в’язнів, приречених німцями на смерть. Цього ж дня друга група Лисенка знищила кустовий гарнізон жандармерії. Убито 18 жандармів, взято 2 ручні кулемети, 12 гвинтівок. Роздано сім’ям 220 тонн зерна, взято 100 свиней з відправочного пункту. Розігнано поліцейські стани».

Додамо, що ще до цієї каральної акції нацисти у грудні 1941 р. розстріляли 7 партизанських розвідників. У січні 1942 р. розстріляно усе єврейське населення Корюківки числом до 300 осіб. 26 лютого 1942 р. вбито 131 чол. із партизанських сімей і сімей районних партійних працівників. З лютого до листопада 1942 р. здійснювалися поодинокі вбивства мирних жителів. У листопаді 1942 р. знищені всі цигани Корюківки — 12 осіб 6.

Отже, за неповними, на наш погляд, підрахунками за період окупації вбито понад 7,5 тис. мешканців тільки одного українського поліського містечка.
Корюківська трагедія 1-2 березня 1943 р. за своїми масштабами є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів проти мирного населення у Другій світовій війні. Тим більше, що злочин відбувся не під час бойових дій протиборчих сторін. До такого висновку підводить порівняння з всесвітньо відомими трагедіями світової війни в Європі:
Українська Корюківка – 1-2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тис. осіб.
Білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб (під час бою партизан з карателями).
Чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовані у концтаборі 320 чол.
Французький Орадур – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 чол.
Безперечно оцінка трагедії в Корюківці у 1943 р. повністю відповідає висновкам міжнародного судового процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини у Нюрнбергзі, який проходив з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. Такі дії німецьких окупантів однозначно є військовим злочином (вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях) та злочином проти людяності (політика переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму, ув’язнення людей без судового процесу, переслідування їх, принижування, перетворення на рабів, тортури і вбивства).

ПРО КОРЮКІВСЬКА ТРАГЕДІЮ МОЖНА ОЗНАЙОМИТИСЯ, ЗОКРЕМА, У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ І ВИДАННЯХ:

Вєдєнєєв Д. Кров і попіл Корюківки // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – 25 лютого. – № 7.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал // Редкол.: О.Ф.Федоров (голова), В.А.Маняк (керівник колективу авт. -упорядників). – К.: Видавництво політичної літератури України. – 1987. – 578 ст., іл.
Корюківка, 1943: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів / Український інститут національної пам’яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківським історичний музей; Упор.: С.В. Бутко, Т.В. Макаренко. – Чернігів, Видавець Лозовий В.М., 2010. – 88 с.
Корюківка – наша біль і любов // В.Є. Устименко. – упоряд. та заг. ред. – К.: 2003. – 140 с, іл.
Корюківка – моя і наша // Авт. - упоряд. В. Устименко. – К.: Видавничий дім «Комп’ютерпрес», 2007. – 276 с.
Павленко С. Чорний понеділок Корюківки // В кн. Чернігівщина incognito. – Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2004. – С. 111-121.




Додано: 24-Вер-11 18:07

Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: