Головна » Статті » Сільський туризм » Сільські садиби

Сільська садиба "Соколиний хутір" (Ічнянський р-н, с. Петрушівка)
Сільська садиба "Соколиний хутір"
Домашня кухня, козацький тир, етнографічний музей, екскурсії, лодки, катамарани, лазня, риболовля тощо.
Ічнянський р-н, с. Петрушівка, вул. Набережна, 68
Тел.: 8(04633)2-41-34
8(067) 95-66-751
Череп Микола Миколайович
http://www.hutir.net


Категорія: Сільські садиби | Додав: Майшев (08-Січ-08)
Переглядів: 9793 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 2.0/7
Всього коментарів: 3
доброго дня усім відвідувачам сайту.
Довелося побувати два тижні тому в соколиному хуторі.
вважаю своїм обов"язком довести до відома усіх бажаючих, що враження від так званого "зеленого туризму" дуже негативні.
Цін таких я не зустрічала ніде в Україні, а якщо говорити про Європу то за таку ціну тобі запропонують сервіс про який власнику соколиного хутору навідь і не снилося.
Старі хати жахливого вигляду з дуже сумнівним інтер"єром, занедбані діляночки, неприбране подвір"я. А ті пейзажі, що на фото просто фотошоп: і місточок той зламаний і чоботи якоїсь дівахи від сучасного дизайнера валяються (забули гості мабуть з минулого року). А той краєвид над водою поріс чагарниками і хлопці місцеві стикаються брудні нічим занятися, доводиться їм у вікна відвідувачів заглядати. Замовили ми сніданок звечора, а зранку поцілували замок на кухні їхній, але приїхали згодом і хазяїва і іжу приготували та тільки довго ми згадували дорогою ту їжу ... а, ще на останок - води там в будинку немає навідь холодної, тож бо зуби в україні не чистили і рук не мили (такі собі українські звичаї) а от вмися можна якщо побіткатися в бані і якщо вільна буде - та тільки це вмивання вам обійдеться в 40 долярів. Смішно навідь думати на що розраховують такі господарі "зеленого туризму". прикро. і вихідні були зіпсовані...
Привітання всім відвідувачам сайту.
Зразу хочу сказати, що з цікавості варто поїхати в "Соколиний хутір" - дуже пізнавально, хатинки, пейзажі, оформлення, так званий "дизайн-бутафорія"... Доречі хотілось відвідати Музей на хуторі, але нам його не відчинили - зважаючи на зайнятість господаря...
Загалом почну з початку. Задумали ми проїхатись деякими "перлинками" Чернігівщини, за своєю програмою:
Густиннський монастир, Сокиринці, Тростянецький парк. Ночівля та вечеря в Соколиному хуторі – от тут сплелись емоції "+" та "-". Ми сподівались, що побачимо окремий хутір, сільські хатинки справді старовинного типу та вигляду, та виявилось що вони не всі «раритетні», і хутір - не хутір, а закуток села. Ці розчарування компенсувались загальним облаштуванням та оформленням території "пристанища", забавні таблички з кумедними написами, мішечки, глечики, старовинні речі, тир з ножами, гармати, дзеркальний ставочок з човниками, все відзначається загальною чистотою. Варто мабуть також приїхати заради відвідування баньки - знатна банька.
Потім вечеря: в меню нам рекомендували не дивитись, тому що не всі страви були в наявності. ОРГАНІЗАЦІЯ, так званого, місцевого "РЕСТОРАННОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ" не витримує критики.
Замовили з того, що нам запропонували, а, доречі, так хотілось вареників... Перекусили з дороги – борщику (до уваги відвідувачів – сметана до борщу подається за окрему плату, і до млинців також), самогоночки, салатики (за ТАКУ ціну могли б подати салатик не у великих солянках, а в тарілочках - тобто порція салату виявилась не важча за 100 г.), реберця смажені заслуговують УВАГИ - це 2 кістки, завтовшки з 2 чоловічих вказівних пальці, на кожній залишено м"яска на пів сантиметра (я на таких кістках тільки бульйони на перші страви готую) - і це "блюдо" коштує 46 гривень. А найгостріші враження я отримала від узвару, один літр якого коштує 46 гривень. Доречі в центрі Києва в дуже шанованому мною закладі (колибі) аналогічний напій коштує 24 грн/ л. Сало нарізка (свіже) також вразило – 16 грн/100 гр. В Киві – 10 грн/100 гр. (копчене смачне салко)
А коли нам принесли рахунок виявилось, що ми повинні заплатити ще й за вхід до вечері – 24 грн., не зважаючи на те, що ми вже заплатили за будинок та за стоянку авто…
Доречі будиночок (в середньому 150-200 грн з особи) ми резервували для ночівлі за тиждень, але отримали за оговорену заздалегідь ціну зовсім інший будинок. Коли ми знайшли наш будинок, до якого нас не супроводжували (як це звичайно роблять гостинні господарі) у дворі під порогом лежала купа сміття від минулих пожильців, в хаті води у бочечці не було. Тобто, якось так закрались сумніви, а може ми тут не бажані гості … і, якщо сміття не прибрали і води у жбанчик свіжої не налили, то може й постільну білизну не змінили!???... Туалет, душ на вулиці - ми особи без примх - це знали (який може бути санвузол у старовинній хатинці 19 століття) – претензій не було до чистоти та охайності цих прибудинкових будівель. Але душ виявився більш ніж чистий, просто сухий – на питання «чому немає води?» нам відповіли: «А, так він (душ) не працює - зламаний.»
Ввечері, щоб поправити настрій, ми скупнулись у ставочку і замовили шашлик і до нього… (перед тим як прийняти замовлення «офіціант» збігав до шеф-кухаря уточнити чи вистачить шашлику ще й нам на пізню вечерю, тобто на нас не розраховували, а можливо й не тільки на нас – не зручно мені було проводити бліцопитування серед всіх пожильців). Страви нам принесли до двору нашої хатинки (я поцікавилась, на всяк випадок, чи не доведеться нам додатково платити на прихід офіціанта?). До уваги шановного панства – шашлик (замаринований без цибульки!!!) не досмажений І, В ПОВАЖАЮЧИХ СВОЇХ ВІДВІДУВАЧІВ ЗАКЛАДАХ, до шашлику (без обговорення) подають зелень або овочі, якийсь хлібець-лаваш, соус «фірмовий від закладу» – тут просто «голе» недосмажене м»ясо і за ціною 60грн/200гр, а петрушка та укропчик в селі при бажанні росте просто під ногами.
ВРАНІШНЯ КАВА ТЕЖ ЗДИВУВАЛА… замовлена була кава з молоком (можливо я дуже романтична натура, можливо зі мною щось не так), але вершки до кави були подані у кількості 2 шт. магазинної стандартної порційної розфасовки. А дуже хотілось побачити малесенький глечичок з молоком (нехай і магазинним, але форма подачі - з натяком на домашність).
Тобто враження від розрекламованого закладу «Соколиний хутір» дуже-дуже не приємні, і справа не в грошах, а у відсутності гостинності та нульовому обслуговуванні. Особисто мені не хочеться завітати ще раз до цієї місцини. Мабуть варто збиратись великою веселою компанією, наймати будиночок, замовляти баньку, і, обов»язково, брати харчі з собою, шашлик можна підсмажити у дворі, або на березі ставка – місцевий ресторан не вартий уваги, допоки рівень цін не підтягне за собою рівень обслуговування та гостинності.
ТАК ОТ, ШАНОВНЕ ПАНСТВО, ЯКЩО МАЄТЕ БАЖАННЯ ПОТРАПИТИ В XIX – поч..XX ст. ТА ЗБИРАЄТЕСЬ ЗАВІТАТИ ДО «СОКОЛИНОГО ХУТОРА», ЩЕ РАЗ ПОДУМАЙТЕ, А ЧИ ВАРТИЙ ТАКИЙ РІВЕНЬ СЕРВІСУ ТАКОЇ ОПЛАТИ, АБО ВІДПОВІДНО ПІДГОТУЙТЕСЬ.
Ім'я *:
Email:
Підписка:1
Код *: